Демократична Республіка Сомалі
Демократична Республіка Сомалі (сом. Jamhuuriyadda Dimuqraadiga Soomaaliya, араб. الجمهورية الديمقراطية الصومالية, al-Jumhūrīyah ad-Dīmuqrāṭīyah aṣ-Ṣūmālīyah) назва, яку мало Сомалі за часів правління комуністичного режиму колишнього президента Сомалі генерал-майора Мохаммеда Сіада Барре, після безкровного державного перевороту 1969[2][3][4] Путч відбувся за кілька днів після вбивства Шермарка, другого президента країни, одним із його власних охоронців[4]. Адміністрація Барре керувало в Сомалі наступні 21 рік, аж до початку громадянської війни в 1991 році.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
-Blue_version.svg.png.webp)
Історія
Верховна революційна рада
Поряд Барре, на чолі Верховної революційної ради (SRC), яка прийшла до влади після вбивства президента Шармарке був підполковник Салаад Гавейре Кедіе і начальник поліції Джама Алі Куршель. Кадіе офіційно носив титул «батька революції", проте Барре незабаром став главою SRC. SRC згодом заарештувала членів колишнього цивільного уряду, заборонило політичні партії, розпустив парламент і Верховний суд і призупинив дію конституції.
Революційна армія запровадила великомасштабні програми громадських робіт і успішно реалізувало кампанії міської і сільської писемності, яка допомогла значно підвищити рівень грамотності. На додаток до націоналізації промисловості та землі, зовнішня політика нового режиму акцент поставила на традиційні та релігійні зв'язки Сомалі з Арабським світом, що в кінцевому підсумку призвело до вступу в Лігу арабських держав в 1974 році. У тому ж році Барре також обіймав посаду голови Організації африканської єдності (ОАЄ).
У липні 1976 року SRC саморозпустилася і натомість була створена Сомалійська Революційна Соціалістична партія (СРСП), однопартійний уряд мав на меті науковий соціалізм і ісламські принципи. СРСП спробувала примирити офіційну державну ідеологію з офіційною державною релігією адаптуючи марксизм до місцевих умов. Акцент був зроблений на мусульманські принципи соціального прогресу, рівності і справедливості, які уряд стверджував, лягли в основу наукового соціалізму і свій акцент на самодостатність, участь громадськості та громадського контролю, а також прямого володіння засобами виробництва. У той час як СРСП використовував приватні інвестиції в обмежених масштабах, загальний напрямок адміністрування був по суті соціалістичним.
Огаденська кампанія
У липні 1977 року спалахнула Огаденська війна після того, як уряд Барре прагнучи включити переважно населений сомалійцями Огаден до складу Великого Сомалі. У перший тиждень конфлікту, сомалійські війська захопили південний і центральний Огаден. За станом на вересень 1977 року, Сомалі контролювали 90% терену Огаден і захопили стратегічне місто Джиджига і наблизились до Дире-Дауа, погрожуючи перервати залізничне сполучення з Джибуті. Після початку облоги Харер, була розпочата масована інтернаціональна військова інтервенція у складі 20,000 кубинських вояків і кілька тисяч радянських військових радників що прибули на допомогу Ефіопському комуністичному режиму Дерг. До 1978 року сомалійські війська були в кінцевому рахунку витіснені з Огадену. Цей зсув у зовнішній політиці Радянського Союзу мотивував уряд Барре шукати союзників в інших місцях і це в кінцевому підсумку призвело до зближення Сомалі і США. Загалом, початкова дружба Сомалі з Радянським Союзом, а потім партнерство зі Сполученими Штатами дозволило побудувати Сомалі найбільшу армію в Африці[5]
Руїна
Після закінчення невдалої Огаденської кампанії, адміністрація Барре почала заарештовувати державних і військових чиновників за підозрою в участі в невдалому державному перевороті, 1978. Більшість підозрюваних було страчено. Тим не менше, кільком чиновникам вдалося втекти за кордон і вони почали формуватися перші дисидентські групи маючи на меті усунення режиму Барре силою.
Нова конституція була оприлюднена у 1979 році, згідно з якою вибори були проведені до народної асамблеї. Проте політбюро Сомалійської Революційної Соціалістичної партії Барре залишилося при владі. У жовтні 1980 року СРСП була скасована, і була відновлена Верховна революційна рада. На цей час рівень довіри населення до уряду Барре вельми знизився. Багато сомалійці розчарувалися в житті в умовах військової диктатури. Цей режим далі було послаблено в 1980-х роках, по закінченню холодної війни і зменшенню стратегічного значення Сомалі. Адміністрування уряду ставало все більш тоталітарним, і рух опору за підтримки Ефіопії, розповсюдився по всій країні, в кінцевому підсумку призвів до сомалійської громадянської війни. Серед груп бойовиків були Демократичний фронт порятунку Сомалі, Об'єднаний сомалійський конгрес, сомалійські національний рух та сомалійські патріотичний рух.
Примітки
- la Fosse Wiles, Peter John de (1982). The New Communist Third World: An Essay in Political Economy. Taylor & Francis. с. 1590. ISBN 0-7099-2709-6.
- J. D. Fage, Roland Anthony Oliver, The Cambridge history of Africa, Volume 8, (Cambridge University Press: 1985), p.478.
- The Encyclopedia Americana: complete in thirty volumes. Skin to Sumac, Volume 25, (Grolier: 1995), p.214.
- Moshe Y. Sachs, Worldmark Encyclopedia of the Nations, Volume 2, (Worldmark Press: 1988), p.290.
- Oliver Ramsbotham, Tom Woodhouse, Encyclopedia of international peacekeeping operations, (ABC-CLIO: 1999), p.222.
Література
- la Fosse Wiles, Peter John de (1982). The New Communist Third World: An Essay in Political Economy. Taylor & Francis. с. 392. ISBN 0-7099-2709-6.