Демчук Василь Гервасійович
Васи́ль Герва́сійович Демчук — сержант Збройних сил України.
| Демчук Василь Гервасійович | ||
|---|---|---|
.png.webp){kind=small} Сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
15 січня 1972 Матейки, Маневицький район | |
| Смерть |
9 лютого 2015 (43 роки) | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 -2015 | |
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування |
 | |
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.svg.png.webp){kind=small}
Короткий життєпис
Був п'ятою дитиною з шести у своїх батьків. У віці десяти років втратив маму. Закінчив Колківське СПТУ, тракторист. В РА проходив строкову службу в танкових військах. Працював будівельником, жив у старшого брата Петра в селі Забороль.
Мобілізований у серпні 2014-го, командир бойової машини-командир відділення, 30-а окрема механізована бригада.
9 лютого 2015-го зник безвісти — два автомобілі бригади потрапили під обстріл поблизу села Логвинове (у верхній частині «дебальцівського виступу») на трасі між містами Дебальцеве і Артемівськ. Василь був захоплений у полон і розстріляний російськими бойовиками, такої ж долі зазнав старший сержант Павло Плацинський. Терористи знімали на відеокамеру його катування, у морзі Василеве тіло було з понівеченою головою, без вуха.
Впізнаний серед загиблих у донецькому морзі. Без Василя залишилися батько, брати, сестри, племінники, кохана жінка — цивільна дружина Галина, Василь планував одружитися після демобілізації.
Похований в селі Матейки.
Нагороди
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- 13 серпня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня.
Джерела
- Указ Президента України від 13 серпня 2015 року № 473/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Демчук Василь Гервасійович // Книга пам'яті загиблих