Дендрологічний парк

Дендрологі́чний парк (дендропа́рк, дендра́рій, від грец. déndron дерево) або арборетум (від лат. arbor - дерево) — територія, на якій на відкритому ґрунті культивуються деревні рослини. Парк з колекцією різних порід дерев. Частіше сучасний дендропарк — це ботанічний сад, що містить живі колекції деревних рослин і принаймні частково призначений для наукових досліджень.

Насадження в дендропарку, зазвичай у стилі ландшафтного парку, можуть бути самостійними або входити до складу ботанічного саду. Розміщення рослин здійснюється за систематичною, географічною, екологічною, декоративною або іншими ознаками.

Територія дендрологічних парків позначається на місцевості межовими охоронними знаками.

Дендрарій, що спеціалізується на вирощуванні хвойних порід, відомий як пінетум. Інші спеціалізовані дендропарки називаються саліцет (верби), популят (тополя) та кверцет (дуби).

Термін дендропарк вперше був використаний в англійській публікації Джоном Клавдієм Лоудоном в 1833 р. В The Gardener's Magazine, але концепція вже тоді була давно встановлена.

Охорона біорізноманіття в дедрологічних парках України

Нині в Україні існує 57 дендропарків загальною площею близько 1800 га[1], з яких 19 — загальнодержавного значення[2]. Більшість парків має невелику площу 10-20 га, хоча є і великі дендропарки (дендропарк «Олександрія» займає площу 405 га)[2]. Деякі дендропарки на своїй території мають природні ділянки лісів, що має велике значення для охорони біорізноманітності</ref>.

Див. також

Примітки

Посилання

Джерела

  • Ботанічні сади та дендропарки: науково-довідкове видання. – [2-е вид., вип. і доп.] / Рада ботанічних садів і дендропарків України. Держ. служба заповідної справи Мінприроди України, Глобальний екологічний фонд, Програма розвитку ООН в Україні; упоряд.: В.В. Кваша, О.О. Семенова, Н.В.Чувікіна; відп. ред.: Т.М. Черевченко, С.С. Волков; ред. кол.: Н.В. Заіменко (голова), Н.В. Трофименко (секретар), Т.С. Багацька, П.Є. Булах, С.В.Клименко, Ю.О. Клименко, С.І. Кузнецов; літ. ред. Н.А. Серебрякова. – Київ: ТОВ ″РСК ″Максимус″, 2010. – 393 с.: фотоіл. – (Заповідні території України).
  • Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. К., 1989—1993. 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.