Денніс Рассел Девіс

Денніс Рассел Девіс (англ. Dennis Russell Davies; 16 квітня 1944, Толідо, штат Огайо, США) — американський диригент і піаніст. Один із засновників Оркестру американських композиторів, єдиного в світі оркестру, що спеціалізується виключно на музиці США.

Денніс Рассел Девіс
Основна інформація
Дата народження 16 квітня 1944(1944-04-16)[1][2][…] (77 років)
Місце народження Толідо, Огайо, США[1]
Громадянство США
Професії диригент, піаніст, студійний музикант
Освіта Джульярдська школа і Libbey High Schoold
Жанри класична музика

Біографія

Закінчив Джульярдскую школу. У 1972—1980 рр. очолював Камерний оркестр Сент-Пола, з яким домігся значних успіхів — в тому числі отримав в 1980 р премію «Греммі» за кращий запис камерної музики (сюїта Аарона Копленда «Весна в Аппалачах»). Одночасно заснував (1977, разом з Френсісом Торном) Оркестр американських композиторів, біля керма якого перебував до 2002 року. У США очолював також Бруклінський філармонічний оркестр (1990-1996), підтримуючи програмну політику Джозефа Горовиця, спрямовану на пріоритет новітньої музики.

З 1980 року найбільшою мірою працював у Європі. У 1980—1987 рр. генеральмузікдіректор Штутгарта, на чолі Штутгартській опери здійснив, зокрема, прем'єри двох опер Філіпа Гласса, з яким Девіса пов'язує особливо тривале і міцне творча співдружність[3] (перші виконання більшості симфоній і концертів Гласса також відбулися під орудою Девіса, а П'ята симфонія Гласса йому присвячена).

У 1987—1995 рр. очолював оркестр Бетховенхалле в Бонні, в 1996—2002 рр. — Симфонічний оркестр Віденського радіо.

З 2002 року Девіс керує Брукнеровскім оркестром Лінца, а з 2009 р ще й Базельським симфонічним оркестром.

Як піаніст Девіс виступає значно рідше, в останні роки часто в дуеті з піаністкою Макі Намекава.[3]

Репертуар і записи

Девіс відомий, перш за все, як інтерпретатор музики другої половини XX століття. Крім Філіпа Гласса, в коло його постійної уваги входять такі автори, як Ханс Вернер Хенце, Вільям Болкіах, Лу Харрісон, Алан Хованесс, Джон Кейдж, Вірджіл Томсон, Альфред Шнітке, Валентин Сіліверстов, Гія Канчелі, Арво Пярт.

У той же час серед постановок Девіса — «Летючий голландець» Ріхарда Вагнера на Байройтського фестивалі і «Расцевет і падіння міста Махагони» Курта Вайля на Зальцбурзькому фестивалі. Спільно з оркестром Віденського радіо записав симфонію Ханса Ротта.

У 2010 році спільно з Штутгартським камерним оркестром записав на фірмі Sony повний комплект симфоній Йозефа Гайдна (106 симфоній і Концертна симфонія, всього 37 дисків) і став, таким чином, четвертим і останнім на сьогоднішній день диригентом, який здійснив цей масштабний проект (троє інших — Ернст Марцендорфер, Антал Дораті і Адам Фішер; аналогічні проекти Роя Гудмана, Томаса Фея і Крістофера Хогвуда не були завершені). Критик Девід Трішер пише про це комплекті: [4]

«Паризькі» та багато пізніших симфоній (особливо № 88-90), безумовно вдалися; їх записи витримують конкуренцію з багатьма гідними роботами. Але інтерпретаціям Д. Р. Девіса і його оркестру часто бракує гумору, це особливо сильно відчувається в деяких місцях «Лондонських симфоній» (...) Звичайно, жоден повний комплект гайднІвських симфоній не задовольнить всіх слухачів повністю і в рівній мірі (...) Що стосується Д. Р. Девіса, то його ахіллесова п'ята — обережність».

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #128428090 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. SNAC — 2010.
  3. A. Kozinn. A Conductor at the Keyboard // The New York Times, November 11, 2005. (англ.)
  4. Grammophon. Volume 5. Липень 2010. C. 46.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Денніс Рассел Девіс

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.