Арво Пярт

Арво Пярт (ест. Arvo Pärt, 11 вересня 1935, Пайде, Естонія) — сучасний естонський композитор.

Арво Пярт
Основна інформація
Дата народження 11 вересня 1935(1935-09-11)[1][2][…] (86 років)
Місце народження Пайде, Естонія[3]
Громадянство Естонія, СРСР, Естонія і Австрія
Професії classical composer, музикант, композитор
Освіта Естонська академія музики й театру
Жанри симфонія, сучасна класична музика, Мінімалізм і релігійна музика
Нагороди

премія Гердера (2000)

Praemium Imperiale (2014)

премія Леоні Соннінг (2008)

Honorary doctor of the University of Lièged (2009)

Премія Ратцінґера (2017)

honorary doctor of Durham Universityd (2003)

Honorary doctor of the University of Fribourgd (2007)

почесний доктор Університету Сент-Ендрюсаd (2010)

Медаль Талліннаd (2011)

honorary doctor of the University of Sydneyd
arvopart.ee
 Файли у Вікісховищі

Біографія

Народився в Пайде (ест. Paide), поблизу Таллінна 11 вересня 1935 року. В 1957 році закінчив Талліннську консерваторію по класу композиції у Г. Еллера (Heino Eller). До 1968 року працював звукорежисером Естонського радіо. З 1964 року Пярт вперше використовує в своїх творах техніку колажу. Приблизно в цей же час у його музиці проявляються релігійні мотиви. З міркувань цензурного порядку деякі з його творів виконувалися під вигаданими назвами.

У 1979 році Пярт емігрує з СРСР. Живе спочатку у Відні, де підписує договір з Universal Edition, а потім, завдяки стипендії DAAD, опиняється в Берліні, де живе і пише твори для клавішних інструментів, інструментальних складів, вокальну і хорову музику.

Перейшов з лютеранства у православ'я. У хрещенні — Арефа.

Твори

Для голосів та оркестру
  • Наш сад («Meie aed»), кантата для дитячого хору і оркестру (1959/2003)
  • Credo для фортепіано, хору і оркестру (1968)
  • Te Deum для хору, струнного оркестру и магнітофонного запису (1984-5, ред. 1992)
  • Берлінська меса, для хору і органу або струнного оркестру (1992)
  • Літанія для солістів, хору і оркестру (1994)
  • Як лань прагне [до водних потоків] (ісп. Como cierva sedienta), для сопрано, хору і оркестру (1998)

Для голосу і ансамблю
  • На ріках вавилонських (нім. An Den Wassern zu Babel), для солістів або хору і органу або ансамблю (1976/1984)
  • De profundis (Псалом 129) для хору, ударних та органу (1980)
  • Страсті за Йоаном, для солістів, вокального ансамблю, хору та інструментального ансамблю (1982)
  • Stabat Mater, для трьох солістів та струнного тріо (1985)
  • Miserere (Псалом 50), для соліста, хору та ансамблю (1989)
  • Дві колискові (Zwei Wiegenlieder), для двох жіночих голосів и фортепіано (2002)

Для хору (і органу)
  • Силабічна меса (лат. Missa syllabica), для хору і органу (1977)
  • Магніфікат, для хору (1989)
  • Богородице Діво, радуйся, для хору (1990)
  • Блаженства (англ. Beatitudes, 1990; 2-га лат. редакція — 2001), для мішаного хору і органу
  • Я виноградна лоза правдива (англ. I am the true vine), для мішаного хору a cappella (1996)
  • Трідіум (Triodion), для хору (1998)
  • Мир тобі, Єрусалиме (англ. Peace upon you, Jerusalem), для жіночого хору (2002)
  • Salve Regina, для мішаного хору та органу (2002)
  • Da pacem Domine ( Дай миру Господи), для мішаного хору та солістів a cappella (2004)
  • Гімн для оксфордського коледжу Св. Йоана (2005)

Оркестрові твори
  • Некролог, для оркестру op.5 (1960)
  • Симфонія № 1 «Поліфонічна», op.9 (1963)
  • Perpetuum mobile, для оркестру op.10 (1963)
  • Симфонія № 2 (1966)
  • Симфонія № 3 (1971)
  • Якби Бах розводив бджіл (нім. Wenn Bach Bienen gezüchtet hätte), для фортепіано, духового квінтету, струнного оркестру і ударних (1976)
  • Fratres для камерного ансамблю (1976 и пізніше, написано багато версій)
  • Arbos для мідних духових та ударних (1977/1986)
  • Cantus (пам’яті Бенджаміна Бріттена), для струнного оркестру та дзвону(1977)
  • Симфонія № 4 «Лос-Анджелес» (2008)
  • Для інструментів і оркестру
  • Колаж на B-A-C-H (фр. Collage sur B-A-C-H), для гобоя, струнного оркестру, клавесину і фортепіано (1964)
  • Маленький концерт на B-A-C-H (нім. Concerto piccolo über B-A-C-H), для труби, струнного оркестру, клавесину і фортепіано (1964)
  • Pro et contra, концерт для віолончелі і оркестру (1966, для Мстислава Ростроповича)
  • Tabula rasa, подвійний концерт для двох скрипок, струнного оркестру і підготовленого фортепіано (1977)
  • Дозвольте… (нім. Darf ich), для скрипки, дзвону in Cis (ad lib.) і струнного оркестру (1995/1999)
  • Lamentate. Данина поваги А.Капуру і його скульптурі Марсій, для фортепіано з оркестром (2002)

Звання та нагороди

За свою творчість композитор удостоєний численних нагород і звань. Серед них звання почесного доктора Музичної академії Таллінна і університету Тарту, почесне членство Королівської шведської музичної академії, премія ТРІУМФ в Москві, премія Grammy в категорії «найкращий сучасний твір» за «Канон покаянен» для змішаного хору.

На честь композитора названо астероїд 4087 Пярт.

Має також нагороди:

Посилання

Примітки
  1. SNAC — 2010.
  2. Discogs — 2000.
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119359979 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.