День Сави

День Сави вважається одним з веселих українських свят. У родинах, де є чоловік з таким ім'ям, здавна справляли жартівливі обряди пошанування іменинникові.

Дослідник українських звичаїв Олександр Токар так описував святкування[2]:

Біжимо до школи рано-рано. Надворі ще темно, але хата дядьки Сави уже світиться вікнами. Потихеньку завертаємо у двір і починаємо частівку: «Як був Сава, то не їв сала, а їв паляниці, щоб любили молодиці». Ось у дверях загуркотів засув і на поріг став дядько Сава, рудий, аж червоний у світлі, що падає на нього з хати. Ми, як горобці, розбігаємось вусібіч, але дядько в гарному настрої.

Цього дня не було заведено їсти скоромного, бо зазвичай ще тривав піст. До столу подавали капусту, квашені яблука, пироги з картоплею та квасолею, оселедці.

Зі святом Сави пов'язано багато прислів'їв та приказок:

• Сава приїхав на білих санчатах.
• Варвари ночі увірвали, а Сава став день доточувати.
• Сава мостить, а Микола гвоздить.
• На Сави сільські жінки брались до рукоділля, є приказка: «Прийшла пора і савити, і варварити, і куделю прясти». Про жінку, що не хотіла прясти, казали: «Савила та варварила і сорочки собі не справила».

• Адвент
• День святої Люсії
• Сербські звичаї

• Савва св. / Плотникова А. А. // Славянские древности: Этнолингвистический словарь : в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М. : Межд. отношения, 2009. — Т. 4. — С. 527–530. — ISBN 5-7133-0703-4, 978-5-7133-1312-8.

• Про святкування дня Сави — Олександр Токар