Дерек Джон де Солла Прайс

Дерек Джон де Соллі Прайс (англ.  Derek John de Solla Price; 22 січня 1922(19220122) — 3 вересня 1983) — британсько-американський історик науки.

Дерек Джон де Солла Прайс
англ. Derek John de Solla Price
Народився 22 січня 1922(1922-01-22)[1][2][3]
Лейтон, Волтем-Форест, Великий Лондон, Англія, Сполучене Королівство
Помер 3 вересня 1983(1983-09-03)[3] (61 рік)
Лондон, Велика Британія
Країна  Велика Британія
 Сполучене Королівство
Діяльність історик, математик, фізик
Alma mater Лондонський університет і Кембриджський університет
Галузь історія
Заклад Єльський університет
Членство Міжнародна академія історії наукиd
Нагороди

John Desmond Bernal Prized (1981)

Грант Ґуґґенгайма

Народився в Англії, вивчав фізику і математику в Лондонському університеті (закінчив у 1942 р.), там же у 1946 р. захистив дисертацію з експериментальної фізики. Упродовж трьох років викладав в Сінгапурі, а потім повернувся в Англію і захистив у Кембриджському університеті другу дисертацію, з історії науки. Надалі Прайс працював в США як консультант Смітсонівського інституту і співробітник Інституту перспективних досліджень, а потім багато років, аж до своєї смерті, був професором історії науки в Єльському університеті.

Серед найбільш значних робіт Прайса — книга 1963 року «Мала наука, велика наука» (англ.  Little Science, Big Science), що заклала основи сучасної наукометрії. Йому також належить перша детальна робота про антикітерський механізм — стаття «Давньогрецький комп'ютер» (англ.  An ancient Greek computer) в журналі Scientific American (No. 200 (6), 1959).

Принцип Прайса

Принцип відомий як закон Прайса, названий так на честь Дерека Джона де Сола Прайса, дослідника, що в 1963 році відкрив його застосування в науці. Його можна було змоделювати, використовуючи L-подібний графік, з кількістю людей на вертикальній осі й продуктивністю або ресурсами на горизонталі. 50% роботи виконується числом людей, рівним квадратному кореню із загального числа зайнятих в роботі.

Загальний принцип було виявлено набагато раніше. Вільфредо Парето (1848-1923), італійський полімат, зауважив його застосування щодо розподілу багатства на початку двадцятого століття. Цей принцип виявлявся слушним для всіх суспільств, будь-коли досліджених, і то незалежно від форми правління. Також це стосується населення міст (у дуже малій кількості міст проживають майже всі люди), маси небесних тіл (у невеликій кількості зосереджена вся речовина), частоти слів у мові (90 відсотків спілкування припадає всього на 500 слів) й багатьох інших речей. Іноді це називають принципом Матвія (Від Матвія 25:29), виходячи з чи не найсуворішого твердження, будь-коли приписуваного Христу: «кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має».

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118841173 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. SNAC — 2010.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.