Десант у порт Маока

Десант в порт Маока відбувався в часі з 19 по 22 серпня 1945 року силами радянської Північної Тихоокеанської військової флотилії у ході Південно-Сахалінської операції, є складовою радянсько-японської війни.

Десант в порт Маока

Дата: 19 22 серпня 1945
Місце: південна частина Сахаліну
Результат: перемога радянських десантних сил над японськими гарнізонами
Сторони
 СРСР
Японська імперія
Командувачі
 СРСР
Андреєв Володимир Олександрович

Японська імперія
Тоетіро Мінекі
Військові сили
 СРСР
3451 десантник

Японська імперія
невідомо
Втрати
 СРСР
77 вбитих та поранених

Японська імперія
близько 300 вбитих та до 600 полонених
до 600 людей втрати серед цивільних

Задум операції

Отримавши повідомлення про початок перемовин щодо капітуляції японських військ в Котонському укріпленому районі, що у Південному Сахаліні 88-а піхотна дивізія 5-го фронту, командував генерал Тоетіро Мінекі, командувач Другим Далекосхідним фронтом генерал Максим Пуркаєв наказує командиру Північної Тихоокеанської флотилії віце-адміралу Володимиру Андреєву та командуючому 16-ї армії Леонтію Чемерисову підготувати та здійснити десантну операцію по захопленню великого порту Маока з метою примусити капітулювати війська противника у цьому районі та унеможливити евакуацію на Японські острови.

Згідно задуму операції, мало відбутися висадження 113-ї стрілецької бригади та 365-го зведеного батальйону морської піхоти (командував Карам Петрович Тавхутдинов) — числом до 3400 вояків — безросередньо на причали порту вранці 20 серпня та до кінця дня розширити плацдарм в напрямі залізничних станцій Атакай і Томакай — в напрямі Тойохари включно. Формування та відбуття десанту відбувалося в головній базі флотилії — порту Совєтська Гавань.

Спішно формуються 5 загонів кораблів для виконання операції — 1-й — 2 катери «великий мисливець» та 5 «малих мисливців» — 297 автоматників, 2-й — 4 тральщики (капітан-лейтенант Георгій Йосипович Брунштейн), 820 чоловік, командир — майор Гульчак, 3-й — 3 транспорти та 2 допоміжні судна, 2334 чоловіки, 4-й — загін артилерійської підтримки, включав сторожовий корабель «Зірниця» та мінний загороджувач «Океан», і 5-й — загін охорони — 4 торпедні катери. Командиром загону висадженння було призначено каперанга А. І. Леонова, самим десантом керував командир 113-ї стрілецької бригади полковник Ісидор Захарович Захаров.

В часі підготовки операції авіація флоту змогла зробити детальні фотографії порту Маока, світлини були роздані командирам кораблів та підрозділів; починаючи з 17 серпня район порту під наглядом тримала висаджена з підводного човна класу «Щ» радянська розвідувальна група. В цілому японські сили у порту та місті нараховували два піхотні батальйони, артилерійські та мінометні підрозділи, берегові частини. Загальне керівництво японськими силами здійснював командир 88-ї дивізії Кіітіро Хігучі. Згодом з'ясувалося, що в порту Маока іще 17 серпня знаходився корабель, котрий був ідентифікований як легкий крейсер та через туман не був виявлений радянською розвідкою; напередодні висадження десанту крейсер із порту відійшов.

Хід десантування та бої

О 7-й годині ранку 19 серпня кораблі з десантом виходять із Совєтської Гавані; рух сил флоту відбувався за штормової погоди з дотриманням маскувальних заходів. Близько 7-30 20 серпня кораблі в суцільному тумані підходять до порту Маока, першими увійшли човни капітана 3-го рангу Т. Н. Дегоді, катери 1-го десантного загону висаджують групи десанту на причалах центральної та південної гаваней порту. Ветерани десанту в спогадах зазначали, що причальний кінець першого катера прийняв японець, що стояв на причалі. В тому ж часі відкривають вогонь кораблі артилерійської підтримки. Виправдалася задумка щодо несподіваності десантування; використавши плутанину та замішання, що виникли в рядах японських сил, радянські десантники протягом 40 хвилин зайняли прибережні портові споруди. Оговтавшись, сили противника починають чинити організований спротив, до обстрілу підключаються бронепоїзд, гармати, міномети та кулемети; проте перша та друга хвиля десанту вже були висаджені безпосередньо в гавані та відразу вступили у бій. Підтримка авіації в тому часі була відсутньою через туман, вогонь корабельної артилерії з цієї ж причини теж часами припинялася — видимість в імлі падала до 50 метрів. Мінний загороджувач «Океан» вогнем корабельної артилерії вивів з ладу японський бронепоїд та кілька вогневих точок.

У часі бою група червоноармійців увійшла на територію біля будови над міським сквером, котра була японцями замінована, в часі вибуху загинуло багато солдатів. До 12-ї години порт Маока був цілком під контролем радянських військ, до 14-ї години було захоплене і місто; зідно офіційних джерел, втрати десанту склали 77 чоловік вбитими та пораненими. Ветерани десанту зазначали, що вбитих японців було велике число, їх поховали на одній із сопок; також чисельні втрати були серед городян — до 600 загинуло під час понічних спроб покинути місто, саме місто зазнало значних руйнувань і від пожеж.

Один із сторожових катерів при висадженні десанту сів на мілину, отримує ушкоджень від обстрілу японцями, по тому — від помилкового вогню з радянського сторожового корабля, був знятий з мілини та відбуксований до порту. 3 катери також зазнали незначних ушкоджень від японського обстрілу, 2 тральщики, 2 прикордонних катери та транспорт пошкодилися на підводному камінні й мілинах. На рейді Маоки було захоплено транспорт з 60 японськими військовими та ще понад 50 різних плавзасобів.

Після вибиття з міста японські частини відступають вглиб острова уздовж залізниці та шосе; тим часом батальйон радянської морської піхоти рушає узбережжям на місто Хонто, 113-а стрілецька бригада — уздовж залізниці на Отомарі та в напрямі Футамата Осака через Комишовий перевал. Два дні продовжувалися бої на перевалі, із чисельними втратами з обидвох сторін; протягом доби було зайнято 2 залізничні станції, проте до кінця дня біля станції Футомата на пануючих висотах японські сили змогли зупинити радянський наступ та примусити наступаючих перейти до оборони. У бою біля так іменованого «Чортового мосту» загинула майже вся обслуга гармати (через заклинювання снаряда в стволі кулею з кулемета) сержанта Євгена Чапланова — вціліло 2 бійців — котрі намагалися знищити японську кулеметну позицію стрільбою прямим наведенням.

21 серпня бої біля Футамати продовжувалися, радянській піхоті допомогу надала авіація — по одним даним — здійснила 28 вильотів, по іншим — 65-ть в район Осака — Футомата; цієї підтримки було мало для продовження наступу. Решта сил флоту, задіяних в операції, не могла бути задіяна в такій віддаленій від місця висадженння місцевості, окрім того, вони вже брали на той час участь у десанті в Отомарі.

22 серпня у продовженні боїв за Футомату авіація Тихоокеанського флоту здійснила 61 бойовий вилід, ліквідувавши дзотів, у ніч на 23 серпня дана залізнична станція була зайнята радянськими військами, звідтіля наступ продовжився на міста Рудака і Отомарі; батальйон морської піхти за цей час просунувся в південному напрямі з боями на 30 кілометрів.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.