Сахалін

Сахалі́н або Карафуто (рос. Сахалин, яп. 樺太 Карафуто) — острів біля східних берегів Азії, на Далекому Сході Російської Федерації; омивається Охотським і Японським морями. Довжина острова 948 км, максимальна ширина 160 км, площа 76 400 км². Разом з Курильськими островами складає Сахалінську область Росії. (87 100 км²).

Центральна частина Южно-Сахалінська
Сахалін
рос. Сахалин

Карта
Географія
50°51′ пн. ш. 143°08′ сх. д.
Континент Азія
Акваторія Японське море, Північна частина Тихого океануd
Площа 76600  км² 
Довжина 950 км
Ширина 160 км
Найвища точка 1609 м
Країна
 Росія
Адм. одиниця Сахалінська область
Населення 493000 (2010)
Сахалін
Сахалін (Росія)

 Сахалін у Вікісховищі

Природа

Ландшафт переважно гористий, По острову проходить два паралельні хребти, що піднімаються до 1525 м і мають довжину 650 км. Клімат — помірно холодний, мусонний (температура липня: +12…+15 °C., січня: −10…-20 °C., 400—750 мм атмосферних опадів), восени трапляються тайфуни з ураганними вітрами і зливами.

Для більшої частини Сахаліну характерна тайгово-сибірська фауна, трохи збіднена в порівнянні з материком внаслідок острівного положення, 60 % площі острову займають ліси. Водяться ведмідь, лисиця, росомаха, соболь, вивірка, бурундук, північний олень, кабарга й ін. На прибережних скелях — «пташині базари» кайр, топориків, бакланів й ін. Біля берегів зустрічаються морські ссавці: сивуч, калан, північний морський котик. У річки на нерест заходять прохідні лососеві риби.

Історія

Мапа Сахаліну, 1885 рік.
Північний Сахалін як місце української колонізації на мапі «Державні кольонії України» Георґа Гасенка, 1920 рік.

В давнину Сахалін населяли племена айнів, нівхів і евенків, які сьогодні малочисельні. Першим із європейських дослідників, Сахалін відвідав голландець де Фріз у 1643 році. У 1643—1646 роках Сахалін відвідали учасники походу В. Д. Пояркова. У 1679 році на півдні було створено першу японську факторію (басьо). У кінці XVIII століття Сахалін відвідав французький мореплавець Жан Лаперуз, а на початку XIX століття — російський адмірал Іван Крузенштерн.

У 18091810 роках японський дослідник Мамія Ріндзо відкрив, що Сахалін є островом, тобто не сполучається з материком, а роз'єднаний протокою. Експедиція Г. І. Невельського в 18481849 роках підтвердила це відкриття.

За Симодським трактатом (1855 р.) між Росією і Японією Сахалін був визнаний їх спільним нероздільним володінням. З цього часу починається активна колонізація Сахаліну росіянами, яка почала призводити до конфліктів між російським та японським населенням, що мешкало на острові. 1875 року за Санкт-Петербурзьким договором Сахалін повністю переходить до Російської імперії в обмін на 18 Курильських островів, що перейшли до складу Японії. Сахалін стає місцем заслань і каторги.

1905 року після поразки Росії у російсько-японській війні за Портсмутським договором південна частина острова стала володінням Японії. Під час Громадянської війни в Росії Японія окупувала і російську частину Сахаліну, яку вона повернула вже у 1925 році. З поразкою Японії у Другій світовій війні 1945 року увесь острів перейшов до СРСР.

Суспільство та економіка

Розселення нівхів — одного з корінних народів Сахаліну

З 1920-х років острів інтенсивно освоюється та заселяється: у 1926 року населення північного Сахаліну становило 11 000 мешканців, 1959 (разом з дуже рідко заселеними Курильськими островами) — 649 000, 1970—615 000 (у тому ч. 78 % у містах).

Головний центр Южно-Сахалінськ. За переписом 1970 українці становили 38 000 (6,3 % всього населення), серед яких 11 100 подало українську мову як свою рідну, а крім того, 6 900 нею вільно володіло.

Економіка заснована на молочному тваринництві і вирощуванні бобових, ячменю, вівса і цукрового буряка. На півдні, де трохи тепліше, також вирощують пшеницю, рис, ловлять рибу, є нафторозробки і добувається вугілля.

Топоніми Сахаліну

Гори:

Низовини:

Озера:

Річки:

Протоки:

Перешийки:

  • Охинський перешийок
  • Поясок перешийок
  • Муравьовський перешийок

Миси та півострови:

Затоки:


Цікаві факти

  • До 10 квітня 2002 року в Римсько-католицькій церкві існувала «Апостольська префектура Карафуто» (лат. Apostolica Praefectura Karafutoensis), яка поширювалася на терени колишньої японської префектури Карафуто й входила до складу Іркутської дієцезії святого Йосипа на території Росії. Останнім апостольську префектуру очолював єпископ-поляк Єжи Мазур, що носив титул «ординарій єпископа святого Йосипа й адміністратор префектури Карафуто». МЗС Росії негативно розцінило використання в єпископській титулатурі японської назви «Карафуто» й 2002 року заборонило Мазуру в'їзд до країни «з метою збереження безпеки Російської Федерації»[1][2]. Після цього апостольська префектура Карафуто була перейменована на «Південно-Сахалінську» (лат. Apostolica Praefectura Sachaliniana Meridionalis) з прямим підпорядкуванням Ватикану[3].

Примітки

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.