Деструктивна гідрогенізація

Процес Д.г. Проводять при 400—560 ° С і тиску H₂ 20—70 Мн / м² (200—700 кгс / см²) в присутності каталізаторів, що містять залізо, молібден, нікель або вольфрам, в дві або три стадії в залежності від характеру сировини, що переробляється.

Основними реакціями є гідрування — приєднання водню до ароматичних і ненасичених вуглеводнів і гетероциклічних сполук, і деструктивне гідрування, тобто реакція розщеплення молекул сировини з приєднанням до них водню. В результаті утворюються продукти більш легкі, ніж вихідна сировина, і з великим вмістом водню.

Д.г. вперше була застосована на початку 20 ст. в Німеччині (Ф. Бергіус) для переробки вугілля. З огляду на велику витрату водню, складного технологічного оформлення процесу Д.г. в такому варіанті в післявоєнний період (після 1945 р.) розвитку не отримала. В даний час широко застосовують ін. варіант Д.г. — так званий гідрокрекінг, при тиску H₂ 3—10 Мн / м² (30—100 кгс / см²) в присутності каталізаторів, що приводить до досить глибокого перетворенню сировини при меншій витраті водню (1—3 % на сировину).

Наприкінці ХХ і на початку ХХІ ст. значення Д.г. зросло у зв'язку із залученням до переробку важких смолистих нафт з високим вмістом сірки.

Різновидом процесу Д.г. Є гідрогеноліз, застосовуваний для отримання незаміщених ароматичних вуглеводнів з алкілзаміщених, наприклад бензолу з толуолу і т. ін., що проводиться при 800 ° С (без каталізатора) або при 620—650 ° С (з каталізатором) під тиском H₂ 6,5—10 Мн / м² (65—100 кгс / см²). Проміжним процесом між Д.г. і недеструктивним гідруванням є гідрогенізаційна очистка палив.

• Крекінг
• Гідрокрекінг

• Справочник химика
• Технология переработки нефти и газа, ч. 2, М., 1968.
• Гідрокрекінг / Мачинський О. Я., Топільницький П. І. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2011. — 348 с. — ISBN 978-617-607-132-7
• Смирнов В. О., Білецький В. С. Фізичні та хімічні основи виробництва. Навчальний посібник. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2005. — 148 с.