Джавахарлал Неру

Джавахарла́л Не́ру (जवाहरलाल नेहरू, Javāharlāl Nehrū; 14 листопада 1889 — 27 травня 1964[14]) — перший прем'єр-міністр Індії. Махатма Ганді називав його своїм політичним наступником. Донька Джавахарлала Неру Індіра та онук Раджив (а також його дружина Соня, італійка за походженням) теж займали в Індії найвищі державні посади.

Джавахарлáл Нéру
гінді जवाहरलाल नेहरू[1]
Народився 14 листопада 1889(1889-11-14)
Аллахабад, Британська Індія
Помер 27 травня 1964(1964-05-27) (74 роки)
Делі, Індія
·гострий інфаркт міокарда[2][1]
Поховання Радж-Ґхат[3]
Країна  Британська Індія[1]
 Індія[4][5][1]
 Домініон Індія
Національність Kashmiri Panditd[6]
Місце проживання Аллахабад[6]
Нью-Делі[6]
Діяльність прем'єр-міністр Індії
Alma mater юридична школа Сіті[6], Триніті-коледж (Кембридж) (1910)[6] і Школа Герроу[3]
Знання мов англійська[6] і гінді[7][3]
Членство Американська академія мистецтв і наук[3]
Magnum opus Glimpses of World Historyd[6], The Discovery of Indiad[6] і Letters from a Father to His Daughterd[6]
Посада Прем'єр-міністр Індії[8]
Партія Індійський національний конгрес[3]
Конфесія агностичний атеїзм[9][10][11]
Рід Династія Неру-Ганді[3]
Батько Мотілал Неру[3]
Мати Swarup Rani Nehrud[12]
Брати, сестри Krishna Hutheesingd[3] і Віджая Лакшмі Пандіт[6]
У шлюбі з Камала Неру[3]
Діти Індіра Ганді[13][6][…]
Автограф
Нагороди

doctor honoris causa of Keiō Universityd

IMDb ID 0624587

Біографічні відомості

Джавахарлал Неру народився 14 листопада 1889 р. в сім'ї визначного діяча партії Індійський національний конгрес (ІНК) Мотілала Неру. Як і більшість представників індійської національної еліти, він здобув ґрунтовну англійську освіту в британській аристократичній школі Герроу й Кембриджі. Під час перебування у Великій Британії, Неру був також відомий як Джо Неру (англ. Joe Nehru).[15][16][17][18][19][20]

У 22 роки вступив в ІНК і зайнявся професійною політичною діяльністю. Джавахарлал Неру неодноразово обирався головою ІНК (1929—1930, 1936—1937, 1946, 1951—1954). У 1946 він як віце-прем'єр фактично очолив тимчасовий уряд Індії (прем'єр- міністром був віце-король), а з серпня 1947 р. з проголошенням незалежності Індії і до своєї кончини 27 травня 1964 р. беззмінно займав пости прем'єр-міністра і міністра закордонних справ.

Політична філософія Джавахарлала Неру особливо проясняється порівняно з системою поглядів Махатми Ганді. З них двох Махатма Ганді був рішучішою особою. Останній або прямо, або побічно впливав на молодого політика. хоча вони знаходилися в різних світоглядних площинах. Якщо Махатма Ганді оцінював політику з морально-етичних позицій, то Джавахарлал Неру підходив до неї як раціоналіст, в арсеналі якого широкий спектр методів — від громадянської непокори до відкритих озброєних виступів на захист національної незалежності. Махатма Ганді бачив майбутнє Індії в самобутності общин індуїстів, Джавахарлал Неру будував буржуазно-демократичну державу західного типу з сильною державною основою і ліберально-національною ідеологією.

Упродовж 1920-30-х років Джавахарлал Неру очолював ліве крило ІНК і відстоював лінію «пурна сварадж» (повна незалежність). Політичним ідеалом для нього тоді був СРСР, а привабливою ідеологією — соціалізм. Він відвідав в 1927 році СРСР і вступив у прорадянську Антиімперіалістичну Лігу, своє бачення світової історії відбив в листах дочці Індіри з в'язниці, в яких висловлював ідеї матеріалізму і соціальної діалектики. Водночас він завжди дистанціювався від комунізму як практики і ще в 30-і роки писав, що «коріння мої йдуть в XIX століття, і на мене дуже вплинула гуманістично-ліберальна традиція, щоб я міг відмовитися від неї повністю».

Економічна політика

Ставши керівником незалежної держави, він насаджував концепцію «змішаної економіки» за допомогою комбінування капіталізму і соціалізму. У одному інтерв'ю він говорив про «третій шлях, який буде кращим від усіх існуючих систем, — російської, американської та інших — і шукає способи створити щось відповідне до своєї власної історії і філософії». У державній політиці Джавахарлал Неру був скоріше прагматиком, ніж романтиком. Він діяв з позиції державного регулювання економіки і упроваджував 5-річні плани. Виступаючи послідовним прихильником демократизації суспільства, Джавахарлал Неру вибрав союзником Індії СРСР, але при цьому відстоював тактику «неприєднання», зберігаючи за країною свободу дій в тих чи інших обставинах.

Протягом більшої частини терміну перебування Неру на посту прем'єр-міністра, Індія продовжувала стикатися з серйозною нестачею продовольства, незважаючи на прогрес і збільшення сільськогосподарського виробництва. Промислова політика Неру, узагальнена в Резолюції про Промислову Політику 1956 року, сприяли зростанню виробництва у різноманітнх мануфактурах і важкій промисловості,[21] проте державне планування, контроль та регулювання стали погіршувати продуктивність, якість і рентабельність. Хоча економіка Індії характеризувалися стійким темпам зростання на рівні 2,5 % річних (висміяних лівим економістом Раджем Крішною як «індуські темпи зростання»), хронічне безробіття та широко поширена бідність продовжувала турбувати населення.

Література
  • В. І. Головченко. Неру Джавахарлал // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
  • Ф. Кирилюк. Неру Джавахарлал // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.500 ISBN 978-966-611-818-2
  • Nehru: The Invention of India by Shashi Tharoor (November 2003) Arcade Books ISBN 1-55970-697-X
  • Jawaharlal Nehru (Edited by S. Gopal and Uma Iyengar) (July 2003) The Essential Writings of Jawaharlal Nehru Oxford University Press ISBN 0-19-565324-6
  • Autobiography: Toward freedom, Oxford University Press
  • Jawaharlal Nehru: Life and work by M. Chalapathi Rau, National Book Club (1 January 1966)
  • Jawaharlal Nehru by M. Chalapathi Rau. [New Delhi] Publications Division, Ministry of Information and Broadcasting, Govt. of India [1973]
  • Letters from a father to his daughter by Jawaharlal Nehru, Children's Book Trust
  • Nehru: A Political Biography by Michael Brecher (1959). London: Oxford University Press.
  • After Nehru, Who by Welles Hangen (1963). London: Rupert Hart-Davis.
  • Nehru: The Years of Power by Geoffrey Tyson (1966). London: Pall Mall Press.
  • Independence and After: A collection of the more important speeches of Jawaharlal Nehru from September 1946 to May 1949 (1949). Delhi: The Publications Division, Government of India.
  • «The Challenge to Indian Nationalism.» by Selig S. Harrison Foreign Affairs vol. 34, no. 2 (1956): 620—636.
  • «Nehru, Jawaharlal.» by Ainslie T. Embree, ed., and the Asia Society. Encyclopedia of Asian History. Vol. 3. Charles Scribner's Sons. New York. (1988): 98-100.
  • «Nehru: The Great Awakening.» by Robert Sherrod. Saturday Evening Post vol. 236, no. 2 (19 January 1963): 60-67.

Джерела
  • Jawaharlal Nehru. Jawaharlal Nehru: an autobiography. — 8. — Oxford University Press, 1989. — 640 с.
  • Frank Moraes. Jawaharlal Nehru. — Jaico Publishing House, 2007. — 540 с. — ISBN 8179926958.
  • Bakshi S. R. Jawaharlal Nehru: role in freedom struggle. — Anmol Publications PVT. LTD, 1990. — 279 с. — ISBN 8170412617.
  • Shashi Tharoor. Nehru: the invention of India. — Arcade Publishing, 2003. — 282 с. — ISBN 155970697X.

Посилання

Примітки
  1. Jawaharlal Nehru // журнал
  2. https://archive.nytimes.com/www.nytimes.com/learning/general/onthisday/big/0527.html
  3. Jawaharlal Nehru
  4. http://www.nytimes.com/1998/06/01/us/a-m-harvey-86-trainer-of-medical-education-leaders.html
  5. http://www.nytimes.com/1999/10/02/world/for-2-women-in-india-heritage-torn-by-hate.html
  6. Jawaharlal nehru
  7. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. jawaharlal Nehru
  9. The Montreal Gazette. Google News Archive. 9 червня 1964. с. 4.
  10. Ramachandra Guha (23 вересня 2003). Inter-faith Harmony: Where Nehru and Gandhi Meet Times of India. The Times Of India.
  11. In Jawaharlal Nehru's autobiography, An Autobiography (1936), and in the Last Will & Testament of Jawaharlal Nehru, in Selected Works of Jawaharlal Nehru, 2nd series, vol. 26, p. 612,
  12. Pas L. v. Genealogics — 2003. — ed. size: 683713
  13. https://nehrufamily.wordpress.com/
  14. Marlay, Ross; Clark D. Neher (1999). Patriots and Tyrants: Ten Asian Leaders. Rowman & Littlefield. с. 368. ISBN 0847684423.
  15. Khilnani, Sunil. The Idea of India. Farrar, Straus and Giroux (4 June 1999). p 168.
  16. Tharoor, Shashi. Nehru: The Invention of India. Arcade Publishing: 2003. p 11.
  17. Ghose, Sankar. Jawaharlal Nehru, a Biography. Allied Publishers: 1993. p 8.
  18. Zachariah, Benjamin. Nehru. Routledge: 2004. pp. 17-19 ISBN 0-415-25016-1
  19. Matthew, H.C.G. and Harrison, Brian Howard. Oxford Dictionary of National Biography: in Association with the British Academy: from the Earliest Times to the Year 2000. Oxford University Press: 2004. p. 344 ISBN 0-19-861411-X
  20. Gopal, Sarvepalli. Jawaharlal Nehru: A Biography. Harvard University Press: 1976. p 20.
  21. Farmer, B. H. (1993). An Introduction to South Asia. Routledge. с. 120. ISBN 0415056950.
Попередник: Прем'єр-міністр Індії
15 серпня 1947 — 27 травня 1964		 Наступник:
Посада створена Ґулзарілал Нанда (в. о.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.