Дженевез-Кая (Гурзуф)

Дженеве́з-Кая́ (крим. Cenevez Qaya — «Генуезька скеля») — скеля біля входу в Гурзуфську бухту на Південному березі Криму. Висота Генуезької скелі становить 70 метрів над рівнем моря. Майже вся скеля належить до території дитячого табору Артек.

Дженевез-Кая
Cenevez Qaya
Гурзуф, Дженевез-Кая («Генуезька скеля»)
44°32′33″ пн. ш. 34°17′02″ сх. д.
Тип геологічна пам'ятка природи і protected area of Russiad
Країна  Україна
Розташування Гурзуф, Автономна Республіка Крим
Ідентифікатори й посилання
Дженевез-Кая (Гурзуф) (Україна)

Назва

Своєю назвою («Генуезька скеля») скеля завдячує фортеці, збудованій на ній генуезцями.

Геологічне походження

Скеля Дженевез-Кая сформувалася внаслідок відторгнення від Головного пасма Кримських гір. При потужних землетрусах іноді утворюються колосальні обвали і відторгнення від крутого південного окрайка гірського пасма. Спочатку вапнякові брили, що відірвалися від гірського масиву, лежали біля підніжжя яйли, а потім зсувами переміщувалися все нижче і нижче. На відміну від тих переміщених масивів, які й зараз розташовані недалеко від обривів Головного пасма, Дженевез-Кая сповзла до самісінького узбережжя[1].

Особливості скелі
Скеля Дженевез-Кая й руїни фортеці. Ілюстрація з видання 1851 р.

У далекому минулому скеля Джневез-кая були з'єднана сухопутним перешийком з острівцями Адаларами. Зараз він під водою[2].

Скелю розділяє на дві нерівні частини розщелина. Після того, як вапняковий моноліт розсікся надвоє, він став потроху розвалюватися на шматки, в результаті чого утворилися неприступні скелі химерної баштоподібної форми. З плином часу розщелина заповнилася брилами і дрібним уламковим матеріалом, а потім жовто-бурою глиною, яка поступово затягла всю поверхню кам'яного навалу. Далі з рослинного перегною і гуано сформувався цілий пласт чорного і жирного ґрунту, яким покритий суглинок. Серед скель утворився крутий, але відносно рівний зігрітий сонцем схил, укритий від холодних вітрів, із затишними закутками між кам'яними брилами[3].

Людська діяльність

Археологічні дослідження свідчать, що на скелі Дженевез-Кая люди селилися, щонайменше, з часів раннього енеоліту. Також були знайдені сліди житла і посуду таврів (VII–VI ст. до н. е.). У VI ст. візантійці побудували тут фортецю, яка в XIV ст. була відроджена генуезцями й зруйнована в 1475 році турками[4].

Скеля Дженевез-Кая в Гурзуфі зі штучним третім відрогом

На початку XX ст. у товщі Дженевез-Кая на висоті 40 метрів від рівня моря було прорубано тунель завдовжки близько 15 метрів. Його отвір на скелі добре видно з моря[5]. Також тоді планувалося прокласти від скелі Дженевез-Кая на Адалари підвісну канатну дорогу[2]. Наприкінці 60-х років XX ст. на скелі збудували артеківський готель «Скельний».

В останні роки минулого століття звичний «дворогий» вигляд скелі дещо змінився: між двома відрогами з'явився невеличкий третій ріг, завдяки чому скеля стала нагадувати про український герб (Тризуб). Але причина появи нового виступу скелі доволі прозаїчна: через перебої з водопостачанням для мешканців готелю на скелі встановили цистерну[6], задля маскування обтягнуту металевою сіткою і обштукатурену.

У культурі

Оскільки скеля Дженевез-Кая є природною домінантою гурзуфської бухти, вона була зображена на роботах майже всіх художників, які працювали в Гурзуфі.

У тунелі скелі знімали епізод кінофільму «Академія пана Ляпки».

Див. також

Крим. Гурзуф. Генуезька скеля (без готелю «Скельний») і острівці Адалари. Українська поштова листівка, видавництво «Мистецтво», 1955 р.

Література
  • Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.

Примітки
  1. М. Н. Макаров. Гурзуф. Симферополь: Крымиздат, 1961, С. 68.
  2. А. Н. Максимовский. Гурзуф. Симферополь: Бизнес-Информ, 2002, С 15.
  3. О. И. Домбровский. Крепость в Горзувитах.
  4. О. И. Домбровский. Крепость в Горзувитах.
  5. «Коли йдеш по ньому, несподівано з напівтемряви в сліпучо яскравому сонці з'являється синє море, скелі Адалари. Цей отвір діти прозвали „чарівним вікном“» (М. Н. Макаров. Гурзуф. Симферополь: Крымиздат, 1961, С. 66).
  6. Цікаво, що в часи існування давньої фортеці на верхньому майданчику скелі, ймовірно, була велика цистерна для води. Принаймні, у ході розкопок там виявили приміщення, прилегле до оборонної стіни та викладене зсередини по стінах і підлозі тонкими плитами мшанкового вапняку, щільно підігнаними одна до одної і скріпленими рожевим Цем'янка розчином.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.