Джерард Вінстенлі

Народився в місті Віган в сім'ї торговця шовком та оксамитом Едуарда Вінстенлі. Джерард не отримав систематичної освіти. З 1630 жив в Лондоні. Був учнем, потім членом компанії торговців готовим одягом, мав власне підприємство в лондонському Сіті. Коли спалахнула війна між парламентом і Карлом I, його симпатії були повністю на боці першого, він щедро підтримував парламентську армію, поки важкі податки не позбавили його становища. Розорившись, близько 1643 став працювати за наймом в графстві Суррей.

Початок його проповідницької діяльності відноситься до середини 1640-х рр.., До часу встановлення в Англії республіки. Вдаючись до містичної аргументації, Вінстенлі в численних памфлетах (починаючи з «Нового закону справедливості», 1649) виклав своє соціальне вчення, складовими частинами якого є «закон соціальної справедливості», обґрунтування необхідності демократичного аграрного перевороту, проект «Вільної Республіки». «Новим законом справедливості» Вінстенлі назвав безкласове суспільство, яке не знає приватної власності, грошей, купівлі-продажу, роботи за наймом, імущих і незаможних. Встановленню цього «закону» повинен був передувати демократичний аграрний переворот, який передбачав право бідняків безоплатно обробляти громадські пустки, а також звільнення копігольда і перетворення його у фригольд.

Здійснення аграрного перевороту Вінстенлі вважав неодмінною умовою перемоги республіки над монархією. У 1649 Вінстенлі очолив виступ дігерів («істинних левеллерів», на відміну від послідовників Лільберна), вкрай лівого крила революційної демократії в період Англійської буржуазної революції XVII століття, які виражали інтереси міської та особливо сільської бідноти і виступали за спільну обробку общинних земель. Виступ знаменував кульмінаційний пункт розвитку революційно-демократичного руху в Англії в середині XVII століття. Вінстенлі став один з перших виразників інтересів експропрійованих народних мас.

Заснував поблизу містечка Кобем колонію дігерів, що стала першим в новій історії комуністичним експериментом. Після розгрому колонії (весна 1650) Вінстенлі написав свій ідеологічний заповіт — комуністичну утопію «Закон свободи» (1652), в якій вперше чітко пов'язав соціальні ідеали комуністичного суспільства із сподіваннями бідноти, а свободу громадянина характеризував перш за все як свободу від потреби. Твір пройнятий ідеями «зрівняльного комунізму», який Вінстенлі намагався втілити в життя мирними методами. У передмові, у формі звернення до Кромвеля, автор дає різку критику існуючих порядків; в перших трьох розділах викладено теоретичні міркування про свободу і про монархічний і республіканський образ правління; з четвертого розділу починається картина ідеального суспільного устрою.

Головні риси його такі: земля загальна; в промисловості панує домашнє виробництво, розподіл відбувається за допомогою громадських магазинів; навчання і праця загальні і обов'язкові; центральна влада — в руках парламенту, місцева — у руках різних посадових осіб; військо і духовенство є, але обов'язок останнього обмежується просвітою народу, бо релігії, заснованої на надчутливому, не існує; шлюб вільний і здійснюється без всяких формальностей, він обов'язковий у разі доведеного зв'язку, що призвів до народження дитини; покарання, аж до смертної кари, існують; вищі покарання осягають викритих у купівлі, продажу; золото та срібло, як і в Мора, йдуть тільки на начиння.

Залишок життя Вінстенлі провів серед квакерів і частково перейнявся їх поглядами.

В обґрунтуванні свого соціально-політичного ідеалу Вінстенлі не цілком звільнився від теології, але в основному перейшов на позиції раціоналізму і трактував теорію природного права в дусі рішучого заперечення приватної власності. Матеріалістично витлумачував питання етики і моралі. Риси реально існуючого тоді в Англії способу виробництва поєднуються у Вінстенлі з комуністичним принципом розподілу шляхом прямого продуктообміну. Політичний ідеал Вінстенлі — послідовно демократична республіка.

З великою часткою ймовірності встановлюється вплив творів Вінстенлі, і насамперед його «Закону свободи», на так звані кооперативні утопії Вільяма Ковелла «Декларація парламенту» (1659 р.) і Пітера Корнеліуса Плокбоя «Шлях, запропонований з метою зробити бідних цієї нації щасливими» (1659 р.). Є підстави вважати, що твори Вінстенлі були відомі і читалися і в XVIII столітті, зокрема примірник «Закону волі» був подарований Генрі Філдінга.

У 1975 році у Великій Британії до 300-річчя смерті Вінстенлі режисер Кевін Браунлоу зняв чорно-білий фільм «Вінстенлі» («Winstanley»).

• The works …, lthaca — N. Y., 1941; в рус. пров. — Джерард Вінстенлі. Обрані памфлети / Пер. з англійської Є. Г. Денисової. М. — Л., 1950.
• Джерард Вінстенлі. Закон свободи
• Памфлети в: Прутцков Г. В. Ведення в світову журналістику. Антологія в двох томах

Англ. :

• A Declaration from the Poor Oppressed People of England Winstanley & 44 others (1649) / diggers1.htm backup
• The True Levellers 'Standard Advanced by Winstanley & 14 others (April 1649) org / reference / subject / philosophy / works / en / winstanley.htm backup^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• The Law of Freedom in a Platform by Gerrard Winstanley

• С. Кисельов . Вінстенлі Джерард // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — Кb: Парламентське видавництво, 2011. — 808 с. ISBN 978-966-611-818-2.
• Стальный В. Утопия Дж. Уинстэнли // Исторический журнал. — 1942. — № 3—4.
• Барг М. А. Народные низы в Английской буржуазной революции XVII века: Движение и идеология истинных левеллеров. — Москва : Наука, 1967. — 354 с.
• Сапрыкин Ю. М. Социально-политические взгляды английского крестьянства в XIV — XVII вв. — Москва : Изд-во МГУ, 1972. — 322 с.