Джеркі

Джеркі — традиційна страва північноамериканських індіанців; саме слово «джеркі» походить з мови північноамериканських індіанців: «charqui» — «в'ялене м'ясо». В'ялення м'яса було одним з перших людських принципово важливих методів збереження їжі для виживання.[1]

У Європі джеркі стали популярними ще за походів Наполеона.

Джеркі — м'ясо, традиційно порізане у смужки, позбавлене товщу, мариноване, та сушене або копчене при низьких температурах (звичайно нижче 70 °C), а то й по-простому солене й сушене на сонці. Завдяки таким процесам одержуються закуски із соленим, пікантним та напівсолодким присмаком, які зберігаються довгостроково без охолодження.

Виробляють джеркі на сучасних заводах у сушильних печах, обладнаних нагрівальними елементами і вентиляторами. Поєднання швидкого переміщення повітря і слабкого вогню підсушує м'ясо до необхідної вологості протягом декількох годин, а вихлопні отвори в печах сприяють видаленню вологи з повітря. М'ясо висушують до належного рівня вологи для запобігання псуванню; готові джеркі упаковуються в пластикові пакети.

Джеркі надзвичайно популярний вид закусок у Канаді, США та Західній Європі. З 1996 року джеркі обрано їжею для космонавтів NASA завдяки своїй невеликій вазі та високому рівню калорійності. Джеркі використовується як самостійний продукт або як закуска до пива.