Джеррі Райс

Джеррі Лі Райс (англ. Jerry Lee Rice, народ. 13 жовтня 1962 року) — гравець в американський футбол, який виступав на позиції вайд ресивера в Національній футбольній лізі. Вважається одним із найкращих вайд ресиверів в історії НФЛ, так і одним з найкращих гравців в історії НФЛ. 4 листопада 2010 року Райс був обраний НФЛ найкращим гравцем в історії ліги.

Джеррі Райс
Джеррі Лі Райс
Jerry Rice
Загальна інформація
Національність афроамериканці
Громадянство  США
Народження 13 жовтня 1962(1962-10-13) (59 років)
Старквілл, Міссіссіппі
Зріст 188 см
Вага 91 кг
Alma mater Moor High Schoold
Діти Jerry Rice, Jrd
Вебсторінка jerryricefootball.com
Спорт
Країна  США
Вид спорту американський футбол
Команда Денвер Бронкос, Окленд Рейдерс, Сан-Франциско Форті Найнерс і Сіетл Сігокс
Участь і здобутки
 Джеррі Райс у Вікісховищі
Нагороди

Зала слави професійного американського футболуd

Райс є лідером майже в усіх статистичних категоріях серед вайд ресиверів, а також лідером НФЛ за прийомами, прийомами з тачдаунами і ярдами. Він 13 разів брав участь у Про Боулах (1986-1996, 1998, 2002) і 12 разів входив у збірну всіх зірок. Разом з «Сан-Франциско фортинайнерс» він тричі ставав переможцем Супербоула, а з «Окленд Рейдерс» — чемпіоном Американської футбольної конференції.

Ранні роки

Джеррі Райс народився в Старквіллі (штат Міссісіпі), шостий з восьми дітей в сім'ї, дитинство провів у Кроуфорді (штат Міссісіпі). Його батько, Джо Натан Райс, працював каменярем і Джері з братами часто допомагали батькові. Вже з дитинства Джеррі став захоплюватися американським футболом і виступав за шкільну футбольну команду.

Професійна кар'єра

Окленд Рейдерс

Через появу в Сан-Франциско Террела Оуенса і бажання керівництва клубу перебудувати команду й очистити платіжну відомість, вони не продовжили контракт з Райсом і той після закінчення сезону 2000 року перейшов в Окленд Рейдерс[1]. У новій команді він разом з Тімом Брауном сформував найстарший дует ресиверів в НФЛ. Вже у дебютному сезоні в новому клубі Райс зловив 83 пасів на 1139 ярдів і зробив 9 тачдаунів. У 2002 році його показники ще покращилися — 92 спійманих пасів на 1211 ярдів і 7 тачдаунів. За його досягнення він в тринадцятий раз був запрошений взяти участь в Про Боул. Рейдерс в цьому ж сезоні змогли стати переможцями АФК і потрапити в Супербоул XXXVII. У фінальному матчі проти Тампа-Бей Баккенірс Райс зробив 5 прийомів на 77 ярдів і один тачдаун, проте його команда програла з рахунком 48:21[2].

11 листопада 2002 року в грі проти «Денвер Бронкос» Райс зробив свій 200-й тачдаун в кар'єрі і перевершив досягнення Волтера Пейтона за кількістю пасових ярдів, ставши лідером НФЛ за цим показником.

Після успішного сезону 2002 року, наступного року команда зуміла здобути всього 4 перемоги в чемпіонаті, що призвело до розчарування Райса своєї ролі в команді, і він попросив обміняти його[3].

Сіетл Сігокс

В середині сезону 2004 року Райс був обміняний в «Сіетл Сігокс», де став виступати під керівництвом головного тренера Майка Голмгрена, який раніше працював координатором нападу в Сан-Франциско[4]. Хоча в «Сігокс» номер 80 закріплено за членом Зали слави Стівом Ларгентом, Райс отримав від нього дозволу виступати під цим номером[5].

У матчі проти «Даллас Ковбойз» Райс, спіймавши пас Метта Гассельбека в заліковій зоні суперника, встановив рекорд НФЛ за загальною кількістю ярдів[6]. Всього в цій грі він зловив 8 передач на 145 ярдів і зробив один тачдаун[7]. Матч вайлд-кард[8] проти «Сент-Луїс Ремз», в якому він не зумів зловити пас, став останнім (не враховуючи передсезонних) для Джері в Сіетлі.

Завершення кар'єри

Наприкінці 2004 року Райс спочатку подумував про підписання однорічного контракту з «Денвер Бронкос»[9], проте потім вирішив, що краще завершити кар'єру, ніж сидіти в глибокому запасі[10].

19 серпня 2006 року «Сан-Франциско фортинайнерс» оголосили, що підпишуть контракт з Райсом, щоб той міг закінчити кар'єру в своєму першому клубі. 24 серпня він підписав одноденний контракт з «Фортинайнерс» на суму 1 985 806,49 доларів. Дана сума символізувала рік драфту Райса (1985), його номер (80), рік завершення кар'єри (2006) і сам клуб (49). Однак сам контракт був формальним, тому Джеррі реально не отримав ці гроші[11]. 19 вересня у перерві матчу «Фортинайнерс» з «Сіетл Сігокс» пройшла церемонія вшанування Райса.

Примітки
  1. Peterson, Anne (6 квітня 2001). It's official: Rice is a Raider. Seattle Post-Intelligencer.
  2. Super Bowl XXXVII. Superbowlhistory.net. Процитовано 8 вересня 2012.
  3. Frustration grows in Rice - NFL - ESPN. Sports.espn.go.com. 14 жовтня 2004. Процитовано 8 вересня 2012.
  4. Hack, Damon (21 жовтня 2004). NFL: Rice eager to show he's not done yet. New York Times.
  5. NFL legend's No. 1 job: Help Hawks win, With Steve Largent's blessing, Jerry Rice is eager to put on No. 80 and help take Seattle to the next level. Nl.newsbank.com. 20 жовтня 2004. Процитовано 28 січня 2013.
  6. Rice sets his 35th NFL record - NFL - ESPN. Sports.espn.go.com. 6 грудня 2004. Процитовано 8 вересня 2012.
  7. NFL Game Center: Dallas Cowboys at Seattle Seahawks - 2004 Week 13. Nfl.com. Процитовано 8 вересня 2012.
  8. Перший раунд плейоф.
  9. Broncos give Rice a chance to extend career. USA Today. 26 травня 2005.
  10. Football Legend Jerry Rice Retires. CBS News.
  11. Rice signs one-day deal to retire as a 49er. USA Today. 24 серпня 2006. Процитовано 3 серпня 2013.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.