Джиммі Макгрорі

Джиммі Макгрорі (англ. Jimmy McGrory, нар. 26 квітня 1904, Глазго — пом. 20 жовтня 1982, Глазго) — шотландський футболіст, що грав на позиції нападника. Один з найкращих бомбардирів в історії британського футболу. Виступаючи за шотландські клуби «Селтік» та «Клайдбанк», Макгрорі домігся надвисокої результативності, забивши 408 голів у 408 матчах ліги і став другим (після Імре Шлоссера) футболістом в історії світового футболу, який забив понад 400 голів в офіційних матчах[1]. У списку найкращих снайперів за всю історію футболу він знаходиться на восьмому місці. Володар рекорду по числу забитих голів за «Селтік» — 397. Член Залу футбольної слави Шотландії[2].

Джиммі Макгрорі
Джиммі Макгрорі
Особисті дані
Повне ім'я Джеймс Едвард Макгрорі
Народження 26 квітня 1904(1904-04-26)
  Глазго, Шотландія
Смерть 20 жовтня 1982(1982-10-20) (78 років)
  Глазго
Зріст 168 см
Громадянство  Шотландія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1918—1921
1921-1922		 «Сент-Рокс Бойз Гілд»
«Сент-Рокс Юніорс»
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1922–1937 «Селтік» 378 (395)
1923–1924 →  «Клайдбанк» 30 (13)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1928–1933 Шотландія 7 (6)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1937–1945 «Кілмарнок»
1945–1965 «Селтік»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Разом з «Селтіком» ставав чемпіоном Шотландії 1926, 1936 і 1938 років, а також володарем Кубка Шотландії 1925, 1927, 1931, 1933 і 1937 років. Найкращий бомбардир чемпіонату Шотландії 1927 (49 голів), 1928 (47 голів) і 1936 років (50 голів). Незважаючи на високу результативність на клубному рівні, в шотландську збірну Джеймс викликався всього кілька разів. У 1928—1934 роках провів за збірну Шотландії лише 7 матчів, забив 6 голів. Чемпіон Британії 1929 і 1931 років[3].

По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Спочатку тренував «Кілмарнок», а з серпня 1945 по липень 1965 тренував «Селтік» (провів 244 матчі). На посаді тренера — чемпіон Шотландії 1954 року, володар Кубка Шотландії 1951 і 1954 років, Кубка шотландської ліги 1957 і 1958 років[4].

Клубна кар'єра

Ранні роки

Народився 26 квітня 1904 року в місті Глазго, ставши вже восьмою дитиною в сім'ї Макгрорі. Батьки Джиммі, як і багато інших ірландців-католиків тих часів, у вісімдесяті роки 19 століття перебралися в Глазго в пошуках кращого життя і, що природно, оселилися в районі Гарнгад, що служив основним поселенням для вихідців з Зеленого острова. Один з його братів помер на тринадцятому місяці життя від менінгіту, що було нерідким явищем у ті роки. Футбол служив єдиною розвагою синів. У ті роки діти поверталися додому тільки для того, щоб спати і їсти, проводячи весь вільний час на вулицях[5].

Як і кожна дитина Гарнгада, Джиммі мріяв бути центрфорвардом. Він не володів достатньо високим зростом, але мав широкі плечі і міцну фактуру, тому пристосувався не тільки до дворових баталій, але і до гри на серйозному рівні. Отримати бажану роль йому не вдавалося дуже довго: в школі на цій позиції грав габаритний хлопець Віллі Макгонагл, і Джиммі задовольнявся роллю правого півзахисника. Віллі був старше Макгрорі, тому раніше закінчив школу, дозволивши Джиммі провести деякий час на позиції центрфорварда. По закінченні навчання Джиммі потрапив в юнацьку команду «Сент-Роч», але знову Макгрорі залишився за спиною Макгонагла, який був центрфорвардом і тут[6].

«Сент-Роч»

У віці 17 рокі «Сент-Роч» підписав з ним перший контракт. Зарплата в два фунти на тиждень була великим подарунком для бідуючої сім'ї — ще у віці 12 років Макгрорі втратив матір. Джиммі продовжував грати на позиції правого хава, але встиг справити враження на скаутів «Селтіка». Незважаючи на те, що перехід в елітний клуб не обіцяв нічого доброго: в той час на тій же позиції виступав найкращий футболіст країни Петсі Галлахер, а його першою заміною був також кваліфікований форвард Джонні Маккей. Тим не менш Джиммі був готовий представляти «Кельтів» навіть безкоштовно, хоча його зарплатня відразу зросла до десяти фунтів на тиждень.

«Клайдбанк»

Після проведеної в «Селтіку» другої половини сезону 1922/23, де Макгрорі зіграв лише 3 матчі в чемпіонаті (1 гол) і 1 у кубку, він був відданий в оренду клубу Клайдбанк, який якраз піднявся в елітний дивізіон чемпіонату Шотландії за підсумками того сезону. Він провів у цьому клубі більшу частину наступного чемпіонату, забивши 13 голів в 30 матчах, але не допоміг уникнути вильоту з чемпіонату. Проте ще до завершення сезону форвард був повернений в «Селтік», після того як в очному матчі на Селтік Парк гості виграли 2:1 завдяки його вирішального голу.

«Селтік»
Джиммі Макгрорі (праворуч) під час виступів «Селтік». Фото 1930-х років.

Незабаром Макгрорі був переведений на позицію центрального нападника після того, як у «Болтон» відправився колишній форвард команди Джо Кессіді. Макгрорі не забив жодного м'яча у перших трьох матчах, але його професійну долю різко змінила особиста трагедія. Напередодні четвертого поєдинку з «Фалкірком» був вбитий батько Макгрорі, похорони відбулися вранці в суботу, після чого Джиммі миттю подався на виїзний матч команди, будучи впевненим, що він так і не вийде на поле. Іншої думки був менеджер Кельтів Віллі Мейлі. «Я знаю, які почуття ти переживаєш зараз, але я хочу, щоб ти вийшов на поле і відіграв дев'яносто хвилин. Це допоможе тобі пережити ці відчуття», — заявив Мейлі перед початком поєдинку. У тій зустрічі Макгрорі забив свій перший м'яч і зовсім скоро «Селтік Парк» отримав свого головного героя.

У тому сезоні (1924/25) Джиммі виграв з клубом перший трофей, до якого був по-справжньому причетний — національний кубок[7]. У півфіналі Кубка Шотландії на Гемпден Парк «Селтік» зійшовся в бою з ворогами з «Рейнджерс» у матчі, свідками якого стали сто тисяч глядачів. Кельти розгромили суперників з рахунком 5:0, а Макгрорі відзначився дублем, на роки вперед ставши злим генієм «Джерс». Усього на його рахунку 27 голів у дербі.

Вже з того сезону Джиммі виступав в основному складі «Селтіка»[8], залишаючись там до кінця кар'єри в 1937 році. За цей час він двічі виграв Чемпіонат Шотландії і п'ять разів — Кубок. Також зіграв 10 матчів на початку переможного для «Селтік» сезону 1937/1938. Крім того, тричі ставав найкращим бомбардиром чемпіонату[9]. Усього в активі Макгрорі 408 голів у 408 матчах Шотландської ліги (з них 395 у 378 матчах за «Селтік»). За всю кар'єру він забив 550 голів (рекорд для британського футболу), з них 522 за «Селтік» (клубний рекорд). Ці показники нікому не вдалося перевершити і донині.

В серпні 1927 року клуб без його відома вже погодив трансфер форварда в лондонський «Арсенал» — каноніри давали за шотландця десять тисяч фунтів, які зробили б його на той момент найдорожчим футболістом у світі. Зустріч з менеджером «Арсеналу» Гербертом Чепменом і представником правління сером Семюелом Гілл-Вудом була організована таємно від Джиммі, але вислухавши пропозицію авторитетних людей, він навідріз відмовився. Макгрорі сформулював свою причину гранично ясно: «Макгрорі з Арсеналу і близько не звучало так, як Макгрорі з Селтіка»[10].

Проте травми, які почастішали на пізньому етапі кар'єри, змусили Макгрори завершити кар'єру у віці 33-х років у 1937 році.

Виступи за збірну

25 лютого 1928 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Шотландії в грі проти збірної Ірландії (0:1) у рамках Домашнього чемпіонату Великої Британії. Проте конкуренцію в збірній Макгрорі програв Х'ю Галлахер, тому вдруге Джиммі вийшов на поле у складі збірної лише через три роки, коли Галлахер почав завершувати кар'єру в збірній. В тому матчі завдяки голу Макгрогі Шотландія перемогла 2:0 збірну Англії і розділила перемогу на чемпіонаті Великої Британії 1931 року.

Після цього протягом двох наступних років Макгрорі зіграв ще у п'яти матчах Домашнього чемпіонату Великої Британії, забивши в них п'ять голів. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни лише 7 матчів, забивши 6 голів.

Кар'єра тренера

Макгрорі було дозволено покинути «Селтік» в грудні 1937, щоб стати менеджером «Кілмарнока», за умови, що він завершить ігрову кар'єру. У своєму першому сезоні як менеджера, він вивів «Кілмарнок» до фіналу Кубка Шотландії, вибивши по ходу турніру «Селтік» і «Рейнджерс». Проте у фінальній грі 23 квітня 1938 команда Макгрорі зіграла внічию 1:1 з «Іст Файфом», а в переграванні, яке було проведене через чотири дні, «Кілмарнок» програв 2:4[11].

У наступному сезоні, першому повному для Макгрорі, команда домагається суттєвого прогресу в чемпіонаті (10-е місце проти торішнього 18-го). Однак Друга світова війна перериває офіційні змагання в Шотландії.

Після війни, в 1945 році, Макгрорі повертається на Селтік Парк як тренер, де проводить наступні 20 років. Той період в історії «Селтіка» не був усипаний славою, але Макгрорі також вдалося в 1954 році виграти перше за 16 років чемпіонство — попереднє було завойовано в останній рік його ігрової кар'єри. Крім того, «Селтік» під керівництвом Джиммі виграв два національні кубки і два Кубки ліги. Також під час свого перебування на почту, «кельти» здобули одну зі своїх найвідоміших перемог — розгром з рахунком 7:1 своїх головних ворогів «Рейнджерс» в фіналі кубка шотландської ліги 1957 року[12]. І досі цей результат залишається найбільшою перемогою «біло-зелених» за всю історію протистояння «Старої Фірми» і найбільшим виграшем у вирішальних матчах британських професійних кубків[13].

У 1965 році Джиммі Макгрорі закінчив тренерську кар'єру, поступившись своїм місцем Джоку Стейну, який через два роки привів Кельтів до перемоги в Кубку європейських чемпіонів.

Помер 20 жовтня 1982 року на 79-му році життя у місті Глазго.

Статистика

Клубна
КлубСезонЧемпіонатКубок ШотландіїКубок ГлазгоGlasgow Charity CupВсього
ІгорГолівІгорГолівІгорГолівІгорГолівІгорГолів
«Селтік»1922-233110000041
«Клайдбанк»1923-2430133300003316
«Селтік»1923-240000002121
1924-25251781122103630
1925-2637356666325249
1926-2733486922004159
1927-2836476639104662
1928-29212161043383442
1929-3026323454113541
1930-3129366821123847
1931-3222281032202830
1932-3325228832233835
1933-3427173111003119
1934-3527184210113321
1935-3632501020213751
1936-3725188900003528
1937-38105001100116
Загалом408408707735332120534538

Збірна
#ДатаМісцеСуперникРахунокГолиТурнір
125 лютого 1928«Фірхілл», Глазго Ірландія0-1—Домашній чемпіонат Великої Британії 1927-28
228 березня 1931«Гемпден-Парк», Глазго Англія2-01Домашній чемпіонат Великої Британії 1930-31
319 вересня 1931Айброкс-Парк, Глазго Ірландія3-11Домашній чемпіонат Великої Британії 1931-32
431 жовтня 1931Рейскурс Граунд, Рексем Уельс3-21Домашній чемпіонат Великої Британії 1931-32
517 вересня 1932Віндзор-Парк, Белфаст Ірландія4-01Домашній чемпіонат Великої Британії 1932-33
61 квітня 1933«Гемпден-Парк», Глазго Англія2-02Домашній чемпіонат Великої Британії 1932-33
716 вересня 1933Селтік Парк, Глазго Ірландія1-2—Домашній чемпіонат Великої Британії 1933-34

Макгрорі також зіграв у шести товариських міжнародних матчах, забивши 6 разів[14]:

Тренерська
Клуб З По Результат
ІВНПП%
«Кілмарнок» 1937 1945 —
«Селтік» серпень 1945 березень 1965 824 414 171 239 50,24

Титули і досягнення

Як гравця
«Селтік»: 1925-26 , 1935-36 , 1937-38
«Селтік»: 1924-25, 1926-27, 1930-31, 1932-33, 1936-37

Як тренера
«Селтік»: 1953-54
«Селтік»: 1950-51, 1953-54
«Селтік»: 1956-57, 1957-58

Індивідуальні

Примітки
  1. ДЖИММИ МАКГРОРИ
  2. МАКГРОРИ (McGRORY) Джеймс Эдвард — Джимми. Архів оригіналу за 20 червня 2015. Процитовано 20 червня 2015.
  3. Футболисты на букву «Д» — Джимми Макгрори. Архів оригіналу за 20 червня 2015. Процитовано 20 червня 2015.
  4. Crainey, John (2005), Heroes are Forever: The Life and Times of Celtic Legend Jimmy McGrory, Mainstream Publishing, ISBN 978-1-84596-103-9
  5. Jimmy McGrory. The Scotsman. Процитовано 6 серпня 2013.
  6. «Макгрори из Селтика»
  7. World Football Legends - Jimmy McGrory. World Football Legends. 22 грудня 2011. Процитовано 3 листопада 2013.
  8. Campbell, Tom & Woods, Pat (1999), Dreams and Songs to Sing: A New Celtic History, Mainstream Publishing, ISBN 1-84018-249-0
  9. Найкращі бомбардири чемпіонатів Шотландії Архівовано 27 вересня 2012 у Wayback Machine. (англ.)
  10. McGrory stands tall among game's giants. FIFA.com. 20 жовтня 2010. Процитовано 5 серпня 2013.
  11. http://www.rsssf.com/tabless/scotcuphistfull.html#38
  12. Celtic 7 — 1 Rangers. The Celticwiki. Процитовано 19 січня 2012. (англ.)
  13. Headers harmed my brain, says footballer. The Independent. 16 квітня 1998. Процитовано 19 січня 2012.[недоступне посилання з квітня 2019] (англ.)
  14. http://www.londonhearts.com/SFL/players/jimmymcgrory.html

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.