Джованні Батіста Феррарі

Джованні Батіста Феррарі (італ. Giovanni Battista Ferrari; 1851, Луїно, нині Італія — 1905, Станиславів, нині Івано-Франківськ, Україна) — італійський інженер, архітектор, підприємець, який працював у Галичині.

Життєпис

Народився у 1851 році в м. Луїно. Батько — Карло Феррарі, керував фірмою з будівництва залізниць.

Джованні навчався у м. Цюрих (батько мріяв, що син буде будувати колії і вокзали).[1] Якийсь час проживав у місті Монастириська.[2] Одружився з Амалією Менотті, у м. Бучач купив у дідичів — графів Потоцьких — місцевість Левада неподалік їх млину (тепер на місці млину — ГЕС «Топольки»), де оселився. З дружиною стали батьками 20 дітей, однак більшість з них померли рано. Раптово помер (у 1905 році[3]) від серцевого нападу в одному з готелів м. Станиславів, нині Івано-Франківськ. Був похований у Бучачі. Його родина у Бучачі проживала до 1944 року в будинку на теперішній вулиці Замковій.

Доробок

участь у будівництві двох колій в Румунії (разом з батьком)
участь у будівництві залізниці Станиславів — Бучач — Гусятин (замовлення отримав у 1881)
проект надбудови вежі костелу в містечку Золотий Потік (1886)[2]
будівництво приміщення Бучацької державної гімназії (урочисто відкрита 10 січня 1899[4])
будівництво приміщення товариства «Сокул» (Бучач, нині Бучацький районний будинок культури)
проект і будівництво приватного помешкання (1897,[5] тепер у ньому діє Бучацька дитяча музична школа)
приватні будинки у Бучачі та околицях
ймовірно, будівництво приміщення повітового староства (Бучач, нині Бучацька районна бібліотека)

Світлини

Примітки

Козак М. Будівництвом колії і гімназії в Бучачі керував італієць… — С. 1.
Zaucha T. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pirwszego męczenika w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — 386 s. — 509 il. — S. 197—198. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
Козак М. (автор тексту), Бубній П. (літредактор). Бучач… — С. 16.
Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu. — Warszawa : drukarnia «Franczak» (Bydgoszcz), 2009. — S. 22. — (Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju. Seria C, zeszyt 3.). — ISBN 978-83-60976-45-6. (пол.)
Козак М. (автор тексту), Бубній П. (літредактор). Бучач… — С. 25.

Джерела

Козак М. Будівництвом колії і гімназії в Бучачі керував італієць // Бучаччина: історія сучасності «Береги свободи слова». — Тернопіль : ВАТ «ТВПК „Збруч”», 2008. — С. 301—302. — ISBN 978-966-528-289-1.
Козак М. Будівництвом колії і гімназії в Бучачі керував італієць // Нова доба. — 2005. — № 38 (8139) (23 вер.). — С. 1.
Козак М. (автор тексту), Бубній П. (літредактор). Бучач. Фотопутівник. — Тернопіль : Збруч, 2010. — 64 с., іл.

Посилання

Секрет покинутих музеїв // Тиждень ua.
Червоний будинок.
The Secrets of Abandoned Museums. (англ.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[К1-1] Козак М. Будівництвом колії і гімназії в Бучачі керував італієць… — С. 1.

[Z7-8-2] Zaucha T. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pirwszego męczenika w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — 386 s. — 509 il. — S. 197—198. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)

[3] Козак М. (автор тексту), Бубній П. (літредактор). Бучач… — С. 16.

[4] Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu. — Warszawa : drukarnia «Franczak» (Bydgoszcz), 2009. — S. 22. — (Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju. Seria C, zeszyt 3.). — ISBN 978-83-60976-45-6. (пол.)

[5] Козак М. (автор тексту), Бубній П. (літредактор). Бучач… — С. 25.