Джордже Крстич
Джордже Крстич (серб. Ђорђе Крстић; 19 квітня 1851 — 30 жовтня 1907) — сербський художник-реаліст, академік.
Джордже Крстич | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Народження |
19 квітня 1851[1][2][…] Каніжа, Сербія | |||
Смерть | 30 жовтня 1907[3] (56 років) | |||
Белград, Королівство Сербія | ||||
Національність | серби | |||
Країна | Сербія | |||
Навчання | Мюнхенська академія мистецтв | |||
Діяльність | художник | |||
Напрямок | живопис | |||
Член | Сербська академія наук і мистецтв і Сербське вчене товариствоd | |||
| ||||
Джордже Крстич у Вікісховищі |
Біографія
Крстич закінчив освіту в Мюнхені (Німеччина), де розпочав свої ранні роботи під впливом німецького реалізму аж до 1883 року. Деякі значні праці цього раннього періоду включають «Тонучу діву», «Анатоміста» та «Євангеліста». У Сербії Крстич переніс свій стиль живопису з реалістичного тону на більш ідилічний — за допомогою таких картин, як Польовий пейзаж Косова, З околиць Чачка, З Лесковаця, Студениці та Жичі. У свої пізні роки Крстич почав писати ряд іконостасів у Чуругу та Ніші, працюючи з архітектором Михайлом Вальтровичем, серед яких — суперечлива Смерть князя Лазаря.
Крстич намалював понад 50 робіт на основі сербського народного мистецтва та традиційного одягу.