Джордж Лінкольн Рокуелл

Джордж Лінкольн Рокуелл (Роквелл, Роквель, англ. George Lincoln Rockwell; 9 березня 1918(19180309) 25 серпня 1967) — підполковник військово-морських сил США, засновник Американської нацистської партії. Рокуелл був основною фігурою в націонал-соціалістичному русі в післявоєнній Америці. Його погляди і його роботи досі чинять вплив на білих націоналістів і націонал-соціалістів наших днів.

Джордж Лінкольн Рокуелл
George Lincoln Rockwell
Джордж Лінкольн Рокуелл
1-й Голова Американської нацистської партії
Березень 1958  25 серпня 1967
Наступник: Мет Коел
 
Народження: 9 березня 1918(1918-03-09)
 США, Блумінгтон, Іллінойс
Смерть: 25 серпня 1967(1967-08-25) (49 років)
 США, Arlington County, Вірджинія
Країна: США
Релігія: Християнство
Освіта: Браунський університет, Інститут Праттаd і Atlantic City High Schoold
Партія: Американська нацистська партія
Батько: George Lovejoy Rockwelld
Шлюб: Margrét Þóra Hallgrímssond
 
Військова служба
Роки служби: 19391967
Приналежність: Військово-морські сили США
Звання: Капітан II рангу
Битви: Друга Світова Війна
Корейська війна
Нагороди:
Медаль «За Американську кампанію»
Медаль «За кампанію на Тихому океані»
Медаль «За Європейсько-Африкансько-Близькосхідну кампанію»
Медаль Перемоги у Другій світовій війні

 Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Рокуелл народився в Блумінгтоні, штат Іллінойс і був найстаршим з трьох дітей в сім'ї. Його батько мав англійське і шотландське коріння, а мати — німецьке і французьке. Обоє його батьків були акторами, які грали в комедіях і водевілях.

Коли Рокуеллу було 6 років, його батьки розлучилися. Через це його юність проходила між двома сім'ями — матері в Атлантик-Сіті в штаті Нью-Джерсі, і батька в Бутбу Харбор в штаті Мен.

Рокуелл заперечував Голокост. У квітні 1966 в інтерв'ю з журналістом журналу Playboy Алексом Хейлі, Rockwell заявив: «Я не повірю ані на хвилину, що будь-хто з шести мільйонів євреїв був знищений Гітлером. Такого ніколи не відбувалося».[1]

Застрелений в Арлінгтоні (Вірджинія) колишнім членом власної партії Джоном Патлером.

Видавнича діяльність

Коли Рокуелл вдруге повернувся до мирного життя, він вирішив заробляти гроші, видаючи журнал для дружин американських військовослужбовців. У вересні 1955 року він став видавати журнал «U. S. Lady». Він намагався зацікавити цим проектом генералів і адміралів, які відповідали за зв'язки з громадськістю в різних військах. За задумом Рокуелла, цей журнал повинен бути також служити просуванню його політичних поглядів і підтримувати опозицію до расової інтеграції та комунізму. Фінансування цього проекту Рокуелл здійснював в основному за рахунок торгівлі акціями. Однак журнал продавався погано, і фінансові проблеми змусили Рокуелла продати свою частку в журналі. Тим не менш він все ще сподівався стати видавцем.

Деякий час Рокуелл працював на Вільяма Баклі-молодшого і просував його журнал «National Review» серед консервативно налаштованих студентів. Але потім він вирішив, що консерватори — це «люди-страуси», які не можуть протистояти ворогам, яких він бачив у євреях. Рокуелл намагався організувати свою консервативну газету, потім свою партійну організацію в рамках консервативного крила, але зазнав невдачі.

Заснування Американської нацистської партії

Активність Рокуелла стала відомою серед інших правих екстремістів. Одного разу він отримав поштою посилку від одного зі своїх прихильників, в якій був нацистський прапор зі свастикою довжиною 8 футів. Він повісив прапор на стіну в своєму будинку і спорудив біля нього вівтар, де стояв портрет Гітлера, перед яким горіли три свічки.

У березні 1959 року Рокуелл заснував організацію під назвою «Всесвітній союз вільних націонал-соціалістів», яка в грудні того ж року була перейменована в Американську нацистську партію. Штаб-квартира партії розташовувалася в Арлінгтоні, Вірджинія. Формування партії призвело до того, що Рокуелл змушений був піти з військової служби і втратити пенсію.

З метою залучення уваги засобів масової інформації, Rockwell провів мітинг 3 квітня 1960 на Національному алеї (англ. National Mall) у Вашингтоні, де Рокуелл звернувся до натовпу з двогодинною промовою. Другий мітинг він намагався провести в Юніон-сквері у Нью-Йорку. Мер Роберт Вагнер відмовився надати йому дозвіл говорити, але Рокуелл звернувся до Верховного суду Нью-Йорку. Єврейські ветерани війни і ті, хто пережили Голокост зібралися, щоб протиставити йому апеляцію, і в ході судової перерви, коли Рокуелл з'явився в суді його оточив натовп репортерів телебачення. Один з репортерів запитав Рокуелла, як він буде ставитися євреїв, якщо він прийде до влади в Сполучених Штатах. Рокуелл відповів, що буде ставитися до євреїв як і до будь-яких інших американських громадян. Якщо євреї будуть лояльними американцями — все буде добре, якщо вони будуть зрадниками — вони будуть страчені. Коли репортер запитав, який відсоток євреїв Рокуелл сприймає як зрадників, Рокуелл відповів: «Вісімдесят відсотків.» Єврейські ветерани війни і ті, хто пережили Голокост збунтувалися і почали бити Рокуелла і репортерів парасольками, а Рокуелла супроводжував з будівлі суду поліцейський конвой. Рокуелл в кінцевому підсумку виграв свій дозвіл, але це було невдовзі після дати запланованого заходу[2].

З метою безпеки Рокуелл відіслав свою другу дружину та дітей до Ісландії — на батьківщину дружини. Спочатку він розраховував, що розлука буде тимчасовою, але потім дистанція між ними поступово зростала. Рокуелл поїхав в Ісландію в надії відновити відносини, але це ні до чого не призвело, і пізніше вони з дружиною розлучилися. Тим часом зіпсувалися також відносини Рокуелла зі своєю рідною сім'єю. Його брат і сестра відмовлялися навіть розмовляти з ним, батько також не пробачив йому те, що він зганьбив його ім'я. Тільки з матір'ю він підтримував стосунки.

Джерела

Примітки

  1. Interview with George Lincoln Rockwell by Alex Haley in Playboy (April 1966): "I don't believe for one minute that any 6 million Jews were exterminated by Hitler. It never happened."
  2. Матеріали судової справи «Matter of Rockwell v. Morris», 10 721 (NY 2d June 9, 1961).

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.