Джордж Мур

Джордж Едвард Мур (англ. George Edward Moore; 4 листопада 1873, Лондон, Англія, Велика Британія — 24 жовтень, 1958 Кембридж, Англія, Велика Британія) — англійський філософ, родоначальник аналітичної традиції в філософії (разом з Людвігом Вітгенштейном і Бертраном Расселом).

Джордж Мур
англ. George Edward Moore
Народився 4 листопада 1873(1873-11-04)[1][2][…]
Upper Norwoodd[3]
Помер 24 жовтня 1958(1958-10-24)[1][2][…] (84 роки)
Кембридж, Англія, Велика Британія[4][3]
Поховання
Ascension Parish Burial Ground, Cambridged : 
Країна  Велика Британія
Діяльність філософ, викладач університету
Alma mater Триніті-коледж (Кембридж) і Далідж-колледжd[5]
Галузь філософія
Заклад Кембриджський університет
Ступінь доктор літературиd[5] (1913)
Вчителі George Frederick Stoutd
Аспіранти, докторанти R. B. Braithwaited і Casimir Lewyd[6]
Членство Британська академія[5]
Нагороди

Член Британської академіїd (1918)

Навчався, а потім і викладав у Кембриджському університеті.

Виступив з обґрунтуванням неореалізму («Спростування ідеалізму», 1903); розробив метод логічного аналізу.

Філософія

Логічний аналіз

У дусі неореалізму Мур говорив про незалежне від свідомості існування понять. Поняття осягається інтуїтивно і вступає у відносини з думкою. Судження конструюється з понять. Щодо суджень існування Мур дотримувався точки зору, згідно з якою їх відмінність від інших суджень лише в наявності поняття існування. Факт має форму судження, тому посилання на факт не має доказової сили. Буття світу є буття понять — так коротко можна підсумувати онтологію Мура.

Пізніше його точка зору на природу факту і судження зазнає змін. Виступаючи проти суб'єктивного ідеалізму, Мур звертає вістря критики на відомий беркліанскій принцип esse est percipi, доводячи його логічну неспроможність (зв'язка est насправді є логічно неправомірною), чого повинно бути достатньо для демонстрації неспроможності всіх інших побудов. Цей аналіз спонукає Мура звернутися до розгляду того, чим є відчуття. Питання про відмінність між матеріальним об'єктом та відчуттям вирішувалося ним по-різному (від «Спростування ідеалізму» до роботи «Кілька суджень про сприйняття»). У підсумку існування матеріального світу цілком у дусі англомовної філософської традиції ув'язується зі здоровим глуздом («Захист здорового глузду»), значущість якого визначається його загальністю. На відміну від картезіанського підходу, Мур вказує не на індивідуальну певність існування «Я», а на загальне переконання людей у ​​реальному бутті своїх тіл. Загальність робить неспроможною критику («Доказ зовнішнього світу»). При цьому послідовний філософський аналіз здорового глузду Мур визнає ще нездійсненою задачею.

Етика

В етиці стояв на позиціях інтуїтивізму. У фундаментальній праці Principia Ethica («Підстави етики», «Принципи етики» — латинська назва відображає традицію створення «неосередньовічних» назв) відстоював концепцію автономної етики, яка не може бути обґрунтована за рахунок якої-небудь іншої реальності, включаючи і релігію. Дана робота є однією з найбільших, присвячених проблемам метаетики. Розгляд етики покоїться на аналізі її мови, що пов'язує етичну теорію Мура з усією системою його поглядів. Він розрізняє «добро як таке» і «добро як засіб». Перше є поняттям, визначити неможливо і, як всі поняття, осягається інтуїтивно. Спроби його визначення та виведення етики з позаетичних явищ Мур позначив як «натуралістичну помилку». «Добро як засіб» передбачає крім осягнення «добра як такого» аналіз зв'язку вчинків і породжуваних ними результатів. Етично правильне тотожне максимально корисному, етичні приписи мають на увазі, що деякі дії принесуть користь. Досконалість вчинку (як і його обов'язковість) визначаються обсягом і універсальністю добра, яке досягається. В області етичної аксіології Мур визначає зміст цінності як певний стан свідомості. Найбільшою мірою цінними є комунікативне задоволення і естетична насолода. Концепція етики Мура залишається однією з найбільш фундаментальних для XX ст., до того ж, що вона зберігає етику як самостійну структуровану область філософського знання[7].

Примітки

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.