Джуван Говард

«Блискуча п'ятірка» Мічигана (Говард праворуч)

Починав грати в баскетбол у команді Чиказького ПТУ (Чикаго, Іллінойс). 1991 року був визнаний Всеамериканським спортсменом за версією журналу «Parade». На університетському рівні грав за команду Мічиган (1991–1994). Там разом з Джиммі Кінгом, Джеленом Роузом, Крісом Веббером та Реєм Джексоном сформував стартовий склад, який через свою видатну гру назвали «Блискучою п'ятіркою» (Fab Five). У свій перший сезон допоміг команді дійти до фіналу NCAA, де Мічиган поступився Дюку.[1] Наступного року команда вважалася першою сіяною на турнірі та знову дісталася фіналу студентського турніру, але цього разу програла Північній Кароліні.[2][3] Протягом того сезону Говард набирав 14,6 очка та 7,4 підбирання за гру.[4]

Після другого курсу університету команду залишив Кріс Веббер, якого було обрано на драфті НБА під першим номером. Через це Мічиганський університет перемістився з першої позиції на п'яту у рейтингу Associated Press.[5] Незважаючи на це, Говард значно додав у статистичних показниках, набираючи 20,8 очка за гру. На турнірі NCAA вивів команду до чвертьфіналу, де вона поступилася Арканзасу.[6]

Згодом зчинився скандал, пов'язаний з «Блискучою п'ятіркою», яким платили кошти за виступи, що заборонено законодавством та, через яких відмивали гроші. Через це всі результати Мічигана того періоду були анульовані,[7] а на учасників скандалу накладені штрафні санкції. Але індивідуальні звинувачення не були пред'явлені Говарду, оскільки не було доведено його участі у порушеннях.[8]

1994 року був обраний у першому раунді драфту НБА під загальним 5-м номером командою «Вашингтон Буллетс». Через те, що профспілка гравців НБА та власники клубів НБА довго не могли домовитись про новий колективний договір, Говард підписав контракт з командою лише у грудні 1994 року. У складі «Вашингтона» возз'єднався з партнером по Мічигану Крісом Веббером, який перейшов з «Голден-Стейта» напередодні.[9] Говард відразу зайняв місце у старті на позиції важкого форварда. Взимку 1995 року взяв участь у матчі новачків НБА під час зіркового вікенду.[10]

Перед наступним сезоном «Вашингтон» задрафтував Рашида Воллеса та, маючи у складі Говарда, Мурешана, Веббера, Прайса та Пека вважався одним з претендентів на титул.[11] Проте постійні травми останніх трьох не дозволили команді навіть пробитися до плей-оф.[12] Сам Говард проводив хороший сезон, заслуживши запрошення на матч всіх зірок.[13] 19 квітня 1996 року провів свій найрезультативніший матч у кар'єрі, набравши 42 очки проти «Торонто Репторз». Тоді ж був визнаний гравцем квітня у лізі. За підсумками сезону був включений до Третьої збірної всіх зірок НБА, набираючи 22,1 очка, 8,1 підбирання та 4,4 асиста за гру.

5 серпня 1996 року підписав новий семирічний контракт з «Вашингтоном» на суму 105 млн. доларів, ставши першим гравцем в історії НБА зі 100 мільйонним контрактом.[14] У сезоні 1996-1997 зробив 24 дабли-дабли у 82 матчах сезону, в яких набирав 19,1 очка та 8,1 підбирання.[15] Допоміг команді вперше з 1988 року пробитися до плей-оф, де в першому ж раунді вона вилетіла від «Чикаго Буллз».[16]

У сезоні 1997-1998 в середньому набирав 18,5 очка та 8 підбирань за гру. 6 квітня 1998 року на нього подали до суду з обвинуваченням у сексуальних домаганнях, однак обвинувачення були зняті, а на саму позивачку були накладені стягнення за заподіяння моральної шкоди та шкоди репутації Говарда.[17] Того ж 1998 року «Вашингтон» обміняв Веббера до «Сакраменто Кінгс»,[18] тому у команди пішов спад, незважаючи на зусилля Говарда, який набирав 18,9 очка та 7 підбирань за гру в сезоні 1998-1999.

Говард у складі Х'юстона

Праворуч: Кидок через Антуана Джеймісона

22 лютого 2001 року перейшов до складу «Даллас Маверікс».[19] Одразу зайняв місце у стартовому складі на позиції важкого форварда, що дозволило Дірку Новіцкі переміститися на місце легкого форварда, а центрового грав Шон Бредлі.[20] Протягом сезону набирав 18 очок та 7,1 підбирання. У плей-оф «Даллас» обіграв «Юта Джаз» у першому раунді, проте поступився «Сан-Антоніо Сперс» у наступному.[21]

У сезоні 2001-2002 зіграв 81 матч, 72 з яких було в старті та, в яких набирав 14,6 очка та 7,6 підбирання.[22] Це був перший сезон у кар'єрі, коли він зіграв не всі свої матчі зі стартових секунд. 31 січня 2002 року зробив 16 підбирань у матчі проти «Х'юстон Рокетс», що стало його особистим рекордом.

21 лютого 2002 року перейшов до «Денвер Наггетс»,[23] у складі якої провів наступних півтора сезони своєї кар'єри. 25 березня 2002 року набрав своє 10,000 очко у виїзному матчі проти «Нью-Йорк Нікс». Наступного сезону набирав 18,4 очка та 7,6 підбирання за гру.

Наступною командою в кар'єрі гравця була «Орландо Меджик», контракт з якою підписав 16 липня 2003 року.[24] Граючи в одній команді з лідером атаки Трейсі Макгрейді, Говард був її лідером в роздягальні. Це було видно у моменті, коли він двічі зупиняв Макгрейді не кидати м'яч на трибуни зі злості.[25] У складі «Меджик» набирав 17,2 очка та 7,1 підбирання за гру.

29 червня 2004 року перейшов до складу «Х'юстон Рокетс» в рамках угоди з сімома гравцями.[26] Разом з ним до Х'юстона переїхали Макгрейді, Тайронн Лу та Ріс Гейнс, а у зворотньому напрямку — Стів Френсіс, Каттіно Моблі та Келвін Кейто.[26] Команда під керівництвом Джеффа Ван Ганді досягла плей-оф, але програла там у першому раунді «Даллас Маверікс».[27] Говард у плей-оф участі не брав, оскільки травмувався ще у березні.[28]

У сезоні 2006-2007 втратив місце у стартовому складі, поступившись Чаку Гейсу.[29] З грудня 2006 по березень 2007 року замінював в «основі» центрового Яо Міна. Як гравець лавки запасних, допоміг команді пробитися до плей-оф, де вона поступилася «Юта Джаз» в першому раунді.[30]

Говард роздає автографи, 2008

14 червня 2007 року був обміняний до «Міннесота Тімбервулвз» на Джастіна Ріда.[31] Проте після того, як стало відомо, що Кевін Гарнетт переходить до «Бостон Селтікс», Говард не збирався залишатися в клубі.[32] Таким чином 29 жовтня він був відрахований зі складу команди.

30 жовтня 2007 року повернувся до «Даллас Маверікс»,[33] у складі яких провів наступний сезон своєї кар'єри, та за яких набирав 1,1 очка та 1,6 підбирання за гру. Разом з командою пробився до плей-оф, де вони програли «Нью-Орлінс Горнетс».[34] У сезоні не зіграв жодного матчу зі стартових секунд, що було вперше у його кар'єрі.

Говард у 2008 році

Наступною командою в кар'єрі гравця була «Денвер Наггетс», куди він повернувся 3 жовтня 2008 року. Однак після того, як Денвер отримав Чонсі Біллапса, Антоніо Макдаєсса та Шейка Самба за Аллена Айверсона у команді стало більше, ніж 15 баскетболістів.[35] Говард був єдиним гравцем без гарантованого контракту, тому його було відраховано.[36]

12 грудня 2008 року підписав контракт з «Шарлотт Бобкетс».[37] Будучи рольовим гравцем, набирав 4,1 очка та 1,8 підбирання за гру.

Говард у грі проти Амаре Стадемайра

17 вересня 2009 року перейшов до «Портленд Трейл-Блейзерс», у складі якої провів наступний сезон своєї кар'єри.[38] Вважався гравцем захисту, але після травми Джоела Пжибілли отримав більше ігрових хвилин.[39] Допоміг команді пробитися до плей-оф. Там, у першому раунді «Портленд» програв «Фінікс Санз».[40]

Останньою ж командою в кар'єрі гравця стала «Маямі Гіт», до складу якої він приєднався 2010 року і за яку відіграв 3 сезони.[41] Команда з Двейном Вейдом, Леброном Джеймсом та Крісом Бошом вважалася претендентом на чемпіонство.[42] Протягом сезону Говард набирав 2,4 очка та 2,1 підбирання за гру, а «Гіт» дійшли до фіналу НБА, де програли «Даллас Маверікс».[43] Проте 2012 та 2013 року «Маямі Гіт» виграли два чемпіонати НБА.[44]