Дидактичний матеріал

Дидактичний матеріал — особливий тип наочного навчального посібника, переважно карти, таблиці, набори карток з текстом, цифрами або малюнками, реактиви, рослини тощо, які роздаються учням для самостійної роботи в класі і вдома або демонструються вчителем перед усім класом[1][2].

Під електронним дидактичним матеріалом розуміють цілеспрямовано розроблені документи, для використання у навчальному процесі за допомогою прикладних програм загального призначення (або навчальних програмних середовищ) і побудовані відповідно до змісту навчальної теми і методики навчання предмету. Використання електронних дидактичних матеріалів дозволить вчителю:

  • ідивідуалізувати, диференціювати та інтенсифікувати процес навчання (оптимальність поєднання індивідуальної, групової, колективної роботи навчання на уроці);
  • посилити мотивацію навчання за рахунок використання різних видів діяльності і джерел інформації (комп'ютер не є новиною на уроках інформатики, але є новим засобом на уроках інших предметів);
  • формувати уміння орієнтуватися в проблемі і шукати шляхи її вирішення (комп'ютерне дослідження та моделювання);
  • змінити характер пізнавальної діяльності учнів (підтримка особистих намагань учнів сформувати власний стиль навчальної роботи);
  • діагностувати помилки і оцінки результатів;
  • здійснювати контроль із зворотним зв'язком за наслідками діяльності учня;
  • візуалізувати навчальну інформацію;
  • моделювати та імітувати об'єкти, що вивчаються або досліджуються, (комп'ютер може не тільки створити модель, а й дозволяє змінити умови демонстрування, відтворивши інформацію з оптимальним темпом її сприймання учнем);
  • забезпечити доступ до мережі інформації (доступ до Інтернету, електронних довідників і т. д.);
  • формувати інформаційну компетенцію вчителя та учнів.

Переваги використання електронних дидактичних матеріалів

Формування інформаційно-комунікаційної компетентності (ІКТ-компетентність) вчителя є в наш час[коли?] одним з найактуальніших завдань системи безперервної педагогічної освіти. Як показує практика, більшість вчителів-предметників ще не готові до використання комп'ютера не тільки на уроках, а й у підготовці до їх проведення. Можна назвати деякі причини виникнення такої ситуації:

  • відсутність або завантаженість комп'ютерного класу;
  • недостатня якість або кількість ППЗ;
  • відсутність робочого реєстру технологічних особливостей навчання у комп'ютерному класі з різних предметів;
  • комп'ютерна безграмотність вчителя;
  • вузьке бачення технічних можливостей комп'ютерної техніки;
  • обмежене розуміння щодо створення власних комп'ютерних продуктів (наприклад, дидактичних матеріалів) і т. д.

Необхідно показати вчителю переваги електронних дидактичних матеріалів. Першим етапом формування ІКТ-компетентності вчителя повинно бути ознайомлення його з можливостями і використанням прикладного програмного забезпечення загального призначення для підготовки, наприклад, дидактичних матеріалів. Для цього можна скористатися такими засобами, як текстовий та графічний редактори, електронними таблицями і т. д. Їх можна використовувати для створення дидактичних матеріалів на екрані комп'ютера (електронні) чи роздрукувати на папері (друковані). Перший варіант вимагає певних навичок роботи за комп'ютером як вчителя, так і учня, а також необхідність проведення уроків у комп'ютерному класі. Другий варіант повністю виключає необхідність використання комп'ютера на уроці, а підготовлені дидактичні матеріали на паперових носіях дозволять інтенсифікувати процес навчання. Як можна використати прикладне програмне забезпечення загального призначення ми висвітлимо далі, а поки що зробимо деякі теоретичні уточнення.

Джерела
  1. Український педагогічний словник (українська). Київ: Либідь. 1997. с. С.89. ISBN 966-06-0002-Х Перевірте значення |isbn= (довідка).
  2. Педагогічний словник (українська). Київ: Педагогічна думка. 2001. с. С.142–143.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.