Династія Сеунів

Династія Сеунів (маратхі:देवगिरीचे यादव; 850 1317 роки) — династія у центральній та півдінній Індії зі столицею в Девагірі, яка прийшла на зміну державі Західним Чалук'ям. у часи розквіту займала землі, що охоплювали сучасний штат Махараштру, північ Карнатаки, Мадх'я-Прадеш. Запеклу боротьбу вели з делійським султанатом. Були знищені у 1317 році.

Династія Сеунів
850  1317
Розташування Династія Сеунів
Держава Сеунів.
Столиця Девагірі
Мови маратхі
каннада
Релігії індуїзм
Форма правління монархія
магараджаСеуначандра
Історичний період Середньовіччя
 - Засновано 850
 - Ліквідовано 1317
Сьогодні є частиною  Індія
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Династія Сеунів

Історія

Представники цієї династії претендували на походження від Яди, предка Крішни — звідси інша назва династії: Ядави. Тривалий час були данниками держав Раштракутів та Західних Чалук'їв. Разом з ними воювали проти раджпутів та імперії Чола.

З послаблення на початку XII ст. Західних Чалук'їв розпочали боротьбу за незалежність. Втім цього вдалося домогтися лише за правління магараджи Бхілама V, який у 1190 році захопив столицю Чалук'їв — Кальяні, а згодом заснував свою столицю Девагірі. Повсяк час Сеунам доводилося боротися проти своїх сусідів Какатіїв, Парамарів, Соланків, Хойсалів. Найбільшої могутності Сеуни досягли за правління махараджи Сінгхані II. Йому підкорявся не тільки західний Декан, але і Гуджарат.

Втім за магараджи Рамачандри Сеуни змушені були підкоритися Ала-ад-діну у 1294 році, але не змирився зі своїм приниженням і в 1307 році знову зазнав поразки від військ делійського султанату. Був відвезений в Делі. Потім знову посаджений на трон у 1308 році і надав мусульманської армії допомогу в організації ще більш глибокого походу на південь — проти Хойсалів. Його син Сінгхана III знову викликав незадоволення султана і в 1313 році був повалений і убитий. Однак у 1317 році почалося повстання проти мусульман, очолене зятем Рамачандри, і тільки тоді держава Ядавов остаточно перестало існувати.

Культура

За часи Сеунів розвивалася література мовами маратхі та каннада, водночас продовжували створюватися твори санскритом.

При дворі Сеунів жили Саран-гадхара, автор трактату про музику, астрономи Чангадева і Анантадев. Міністром Махадеви був Хемадрі — упорядник компендіуму дхармашастр, коментаря до медичного трактату, автор багатьох інших творів, архітектор, з ім'ям якого пов'язано будівництво безлічі храмів у Декані.

При Рамачандрі в Девагірі творив Джнянешвара — великий маратхський святий, коментатор «Бхагавад-гіти» мовою маратхі.

Джерела

  • Robin James Moore. Tradition and Politics in South Asia. 1979. Vikas Publishing House.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.