Директива про авторське право на єдиному цифровому ринку

Вперше внесений Комітетом Європейського парламенту з юридичних питань 20 червня 2018 року, уточнений проєкт був схвалений Європейським парламентом (Європарламент) 12 вересня 2018 року. Кінцева версія, сформована у результаті переговорів між представниками Європейської комісії, Європейської ради Європарламенту, представлена у Європейський парламент 13 лютого 2019 року. У разі схвалення директиви у парламенті з 25 по 28 березня 2019 року кожна з держав — учасників ЄС повинна впродовж 24 місяців прийняти національний закон для виконання цієї директиви.[3][4][5]

Європейська рада заявляє у якості ключових цілей директиви захист друкованих накладів, скорочення розриву між зиском, отриманим Інтернет-платформами й творцями контенту, заохочення «співпраці» між цими двома групами і створення винятків з авторського права для аналізу тексту і даних.[6] Конкретні пропозиції директиви включають надання друкованим накладам прямого авторського права на використання їхніх публікацій Інтернет-платформами, такими як агрегатори новин (стаття 11, котра отримала назву «податок на гіперпосилання» — link tax), і вимогу, щоб вебсайти, котрі в основному розміщують контент, створюваний користувачами, приймали «ефективні та пропорційні» міри по відверненню несанкціонованого розміщення захищеного авторським правом контенту або несли відповідальність за дії своїх користувачів (стаття 13, котра отримала назву «фільтр завантажень» — upload filter).[7]

Статті 11 («податок на гіперпосилання») і 13 («фільтр завантажень») викликали широку критику та обурення у Європі й США, побоюючись, що директива буде перешкоджати вираженню думок в Інтернеті, вимагаючи від вебсайтів отримання ліцензій для посилань на новинні статті, а стаття 13 потребує використання технологій аналізу контенту, котрий не здатний ідентифікувати добросовісне використання, наприклад, пародію.[8] Петиція на сайті Change.org зібрала понад 5 мільйонів підписів проти цієї директиви станом на 21 березня 2019 року, що є рекордом. Перші прибічники директиви, до котрих належать в основному медіагрупи та великі видавці, відкидають ці аргументи, стверджуючи, що великі Інтернет-платформи провели кампанію по дезінформації й астротурфінгу.[9][10][11][12] При цьому лобісти медіагруп і видавці мали набагато більше контактів з членами Європарламенту, ніж технологічна індустрія. Група великих міжнародний ЗМІ та правовласників музики першочергово підтримала пропозицію, але зайняла протилежну позицію у ставленні кінцевої версії директиви, представленої у лютому 2019 року.[13][14][15] Міжнародна федерація журналістів називає поточну версію «поганої для журналістики».

Стаття 11

Стаття 11 поширює директиву про авторські права 2001 року, щоб видавці надавали прямі авторські права на "використання в Інтернеті їх публікацій у пресі постачальниками послуг інформаційного суспільства"[6]. Згідно з чинним законодавством ЄС, видавці замість цього покладаються на авторів, які надають їм авторське право, і повинні доводити право власності на кожну окрему роботу. Версія директиви, за яку проголосував Комітет Європейського Парламенту з правових питань, містила чіткі виключення для гіперпосилання та "законного приватного та некомерційного використання публікацій преси окремими користувачами"

Пропозиція надає декілька нових умов для права, включаючи закінчення після одного року та виключення для копіювання "несуттєвої" частини твору або для копіювання його в ході академічних або наукових досліджень. Вона походить від допоміжних авторських прав для видавців преси, які були введені в Німеччині у 2013 році. Видавництво преси, "метою якого є інформування широкої громадськості і які періодично або регулярно оновлюються", відрізняється від академічної та наукової публікації.

Стаття 13

Стаття 13 замінює звільнення "простого каналу" від порушення авторських прав з комерційних "постачальників послуг обміну вмістом в Інтернеті" з новим, умовним звільненням від відповідальності. Ці умови є заявленою реалізацією "ефективних і пропорційних заходів" для "запобігання наявності конкретних [неліцензованих] робіт, визначених власниками прав", які діють "оперативно" для їх усунення, і демонструють, що "доклали максимум зусиль", щоб запобігти їх доступності в майбутньому. У статті також поширюються будь-які ліцензії, надані хостам контенту для своїх користувачів, якщо ці користувачі не діють "на комерційній основі".