Диспенсаціоналізм

Диспенсаціоналізм — школа протестантського християнського богослів'я, богословське вчення, яке полягає у розділенні всієї історії людства на кілька епох, диспенсацій. Англійське слово «dispensation» походить від давньогрецького οικονομια (управління, господарювання, доморядження) і означає певний Божий метод, яким він управляє людством. Слово «диспенсація» також вживається у значенні епоха, вік, період часу, коли Бог здійснює таке управління. Диспенсаціоналізм є протилежний «теорії завітів» або «ковенантній теорії», згідно з якою Бог уклав договір з Адамом, як представником людства.

Основні тези диспенсаціоналізму:

• Слава Божа — головна ціль у Всесвіті у всі епохи, а спасінння людини є другорядним щодо головної цілі.
• Ізраїль і Церква — дві різні формації. Обітниці щодо Ізраїлю повинні виконатися буквально в майбутньому. Ізраїль є дружиною Бога-Отця (Ягве), Церква — нареченою Ісуса Христа.
• Буквальне (неалегоричне) історико-лексико-граматичне тлумачення Біблії. Біблію треба тлумачити буквально, окрім окремих випадків, де розумним є алегоричне тлумачення.
• Спасіння у всі епохи (диспенсації) було і є по благодаті, через віру, без діл. На думку деяких богословів-диспенсаціоналістів об'єкт віри змінювався, але таким об'єктом завжди були обітниці Божі. В епоху Церкви спасіння дається через віру в Ісуса Христа, його заступницькій смерті за гріхи людства.

Диспенсаціоналізм почав розвиватися в XIX столітті, його засновниками і основоположниками є Джон Нельсон Дарбі, Кір Інгерсон Скоуфілд, Льюїс Сперрі Чейфер.

В Україні диспенсаціоналізм представлений Київською біблійною церквою «Слово Боже» та Львівською біблійною церквою «Слово Боже».