Дмитрієв Микола Павлович

Микола Павлович Дмитрієв (нар. 12 (25) листопада 1917(19171125) — 2 серпня 1945) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1943), під час Німецько-радянської війни був командиром ескадрильї 5-го Гвардійського Винищувального Авіаційного Полку, 207-ї винищувальної авіаційної дивізії 3-го змішаного авіаційного корпусу 17-ї повітряної армії Південно-Західного фронту.

Микола Павлович Дмитрієв
Народження 12 (25) листопада 1917(1917-11-25)
Миколаїв, УНР
Смерть 2 серпня 1945(1945-08-02) (27 років)
Прага, Чехословаччина
Поховання
Ольшанський цвинтар : 
Країна  СРСР
Приналежність  Радянська армія
Вид збройних сил  ВПС СРСР
Рід військ Винищувальна авіація
Роки служби 1938–1945
Звання  Майор авіації
Командування ескадрилья
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди

Біографія
Будинок, в якому у 1920-1930-ті роки XX ст. мешкав М. П. Дмитрієв, Миколаїв, вул. Дмитрієва, 47

Народився в місті Миколаїв, в сім'ї робітників. Росіянин. Закінчив 7 класів і школу ФЗУ.[1] Працював розмітником на Миколаївському суднобудівному заводі. Закінчив аероклуб. У Червоній Армії з 1938 року. У 1940 році закінчив Одеську військову авіаційну школу. Член ВКП (б) з 1942 року.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Весь бойовий шлях пройшов у складі 129-го (з грудня 1941 року — 5-го гвардійського) винищувального авіаційного полку. Командир ескадрильї 5-го гвардійського винищувального авіаційного полку (207-а винищувальна авіаційна дивізія, 3-й змішаний авіаційний корпус, 17-а повітряна армія, Південно-Західний фронт) гвардії капітан Микола Дмитрієв до серпня 1943 року здійснив чотириста п'ятнадцять успішних бойових вильотів, у сімдесяти п'яти повітряних боях збив п'ятнадцять ворожих літаків.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 серпня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистським загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм капітану Дмитрієву Миколі Павловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1262).

Меморіальна дошка на будинку, де жив М. П. Дмитрієв

Після війни М. П. Дмитрієв продовжував службу у ВПС СРСР. У 1945 році він закінчив Вітебську офіцерську школу ВПС. Служив у Центральній групі радянських військ. Трагічно загинув, 1 серпня 1945 розбився на мотоциклі, 2 серпня помер від отриманих травм. Був похований на центральному кладовищі міста Братислава, пізніше перепохований на Ольшанському кладовищі в столиці Чехословаччини місті Празі.

Пам'ять
  • Ім'я Героя носить вулиця в Миколаєві;
  • на будинку, де він жив, і на будівлі заводу, де він працював, встановлено меморіальні дошки.

Примітки
  1. Совет народных комиссаров Союза ССР постановляет: Для обеспечения подготовки в школах фабрично-заводского ученичества наличного контингента и учащихся приёма 1931 г. (360 000 человек), а также для поднятия эффективности обучения в школах фабрично-заводского ученичества, признать необходимым немедленное проведение в жизнь следующих мероприятий: …

    — Постановление СНК СССР от 8 июня 1931 г. № 33 «О мероприятиях по улучшению работы школ фабрично-заводского ученичества, находящихся в ведении Высших советов народного хозяйства Союза ССР и союзных республик»

Джерела
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382
  • Біографія на сайті «Советские асы 1936-1953» (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.