Добруш
До́бруш (біл. Добруш) — місто Гомельської області Білорусі.
місто Добруш біл. Добруш | ||||||
| ||||||
Основні дані | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
52°25′ пн. ш. 31°19′ сх. д. | ||||||
Країна | Білорусь | |||||
Область | Гомельська область | |||||
Район | Добруський | |||||
Засновано | 1335 | |||||
Перша згадка | XIV століття | |||||
Статус | з 1927 року | |||||
Населення | 19,7 тис. (2005) | |||||
Транслітерація назви | Dobruš | |||||
Поштовий індекс | 247052-247056 | |||||
Телефонний код | +375-2333 | |||||
Висота | 116 м і 125 м[1] м.н.р.м. | |||||
Міста-побратими | Іттіґенd | |||||
Відстань | ||||||
Найближча залізнична станція | Добруш | |||||
До Мінська | ||||||
- фізична | 329 км | |||||
До обласного центру | ||||||
- фізична | 15 км | |||||
Добруш | ||||||
Добруш Добруш (Гомельська область) | ||||||
Добруш у Вікісховищі |
Адміністративний центр Добруського району розташований за 25 км на схід від обласного центру і за 329 км від Мінська. Залізнична станція на лінії Гомель — Унеча. Автошляхами з'єднаний з Гомелем, Вєткою, Терехівкою, Новозибковим (Росія).
Основну, північну частину міста огинає річка Іпуть.
Історія
У письмових джерелах Добруш згадується з XIV століття. З 1335 року село у складі Великого князівства Литовського. У 1640 році село Дубруша мало 9 дворів. Після першого поділу Речі Посполитої в 1772 році приєднано до Російської імперії. Був центром Добрушської економії, яка об'єднувала 14 навколишніх сіл. В той час Дубруш мав 87 дворів, 587 жителів. Тут працювала сукновальня, корчма, водяний млин. У 1775 році була побудована полотняно-вітрильна мануфактура, пізніше - борошномельна і ливарна, а також цукровий завод. Добруш належав графу Петру Румянцеву-Задунайському, потім перейшов у власність князя Івана Паскевича. Його син у 1870 році заснував паперову фабрику, на якій працювала перша в Білорусі електростанція. Станом на 1886 рік в Добруші налічувалось 185 дворів, а також церква, школа, лікарня, заїжджий дім, лавки. З 1887 року в Добруші відкрита однойменна залізнична станція Поліських залізниць. На початку XX століття Добруш нараховував 2,5 тис. жителів.
У квітні 1919 року Добруш увійшов до складу Гомельської губернії, був центром волості, з 1926 року став селищем міського типу і центром району. У серпні 1927 року отримав статус міста. Станом на 1939 році в Добрушу проживало 13,8 тис. осіб.
Окуповане німецько-фашистськими військами у серпні 1941 року. 10 жовтня 1943 року місто звільнено військами Центрального фронту.
З березня 1963 року Добрушу надано статусу міста обласного підпорядкування.
Підприємства
- Порцеляновий завод.
- Добруська паперова фабрика «Герой праці».
- Підприємства харчової промисловості.
- Санаторій-профілакторій «Сонячний».
Освіта і культура
У місті діють ПТУ, гімназія, 4 середні, спортивна школа, школа мистецтв, 2 будинки культури, 3 бібліотеки, Центр дитячої творчості. Добруський районний краєзнавчий музей. Церква святого Миколи. Видається районна газета «Добруський край».
Пам'ятки
У Добрушу встановлений пам'ятник Визволення, облаштовані братські могили воїнів, місце поховання жертв фашизму. Є пам'ятки архітектури.
Неподалік від міста розташоване Добруське геологічне оголення.
Відомі особистості
- П. М. Бухонка (Бухонко) — Герой Радянського Союзу
- І. А. Власенко — Герой Радянського Союзу
- А. І. Вольський — радянський і російський громадський діяч
- Ф. Я. Кухарев — Герой Радянського Союзу
- П. В. Можейко — Герой Радянського Союзу
- Г. Д. Мухін — Герой Радянського Союзу
- П. М. Романов — Герой Радянського Союзу
- М. Г. Чижевський — член-кореспондент АН Білоруської РСР
- Р. І. Шершньова — радянська партизанка, одна з небагатьох жінок, що закрили своїм тілом амбразуру дзоту
Галерея
Примітки
- GeoNames — 2005.
Посилання
Шаблон:Добруський район