Довжина когерентності надпровідника

Довжина когерентності надпровідника - характерна довжина, на якій хвильова функція (параметр порядку) надпровідника суттєво змінюється. Зазвичай довжина когерентності позначається ${\displaystyle \xi }$. Разом із лондонівською глибиною проникнення вона складає пару основних характеристик надпровідника при макроскопічному феноменоголічному описі.

В рамках теорії Гінзбурга-Ландау довжина когерентності визначається як

${\displaystyle \xi ={\frac {\hbar }{2{\sqrt {m|a|}}}}}$,

де ${\displaystyle \hbar }$ - зведена стала Планка, ${\displaystyle m}$ - маса електрона, ${\displaystyle a}$ - параметр, який входить у рівняння Гінзбурга-Ландау. В області поблизу критичної температури температурна залежність параметра ${\displaystyle a}$ задається рівнянням

${\displaystyle a=\alpha (T_{c}-T)}$,

де ${\displaystyle T}$ - температура, ${\displaystyle T_{c}}$ - критична температура, ${\displaystyle \alpha }$ - певний коефіцієнт пропорційності.

Теорія Гінзбурга-Ландау застосовна тоді, коли довжина когерентності ${\displaystyle \xi }$ набагато більша від характерних розмірів куперівської пари ${\displaystyle \xi _{0}}$. Така вимога виконується поблизу фазового переходу до нормального стану.