Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань

Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань був прийнятий 50-ою сесією Генеральної Асамблеї ООН 10 вересня 1996 року і відкритий для підписання 24 вересня 1996 року. Договір складається з преамбули, 17 статей, двох Додатків і Протоколу. Відповідно до Статті I Договору:

  • Кожна держава-учасник зобов'язується не проводити будь-який випробувальний вибух ядерної зброї і будь-який інший ядерний вибух, а також заборонити і запобігати будь-якому такому ядерному вибуху в будь-якому місці, що знаходиться під його юрисдикцією або контролем.
  • Кожна держава-учасник зобов'язується далі утримуватися від спонуки, заохочення або якої-небудь участі в проведенні будь-якого випробувального вибуху ядерної зброї і будь-якого іншого ядерного вибуху.

Проблеми ратифікації

Дотепер Договір підписало 177 держав, зокрема 41 держава з 44, необхідних для набрання чинності договору (не підписали тільки КНДР, Індія і Пакистан), ратифікувало 138 держав, зокрема 34 держави з 44, необхідних для набрання ним чинності (не ратифікували: Єгипет, Індія, Індонезія, Іран, Ізраїль, КНР, КНДР, Колумбія, Пакистан і США).

6 грудня 2006 Генеральна асамблея ООН прийняла резолюцію, що підкреслює необхідність швидкого підписання і ратифікації Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань. За ухвалення резолюції проголосували 172 країни, проти — дві: КНДР і США[1].

Див. також

Виноски

Література

  • С.П. Галака. Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К:Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.