Домашенко Анатолій Васильович

Домаше́нко Анатолій Васильович (нар. 10 серпня 1952(19520810), Мотижин, Київська область) — член Національного олімпійського комітету, ідеолог реформування національної системи фізичної культури і спорту, кандидат педагогічних наук.

Домашенко Анатолій Васильович
Народився 10 серпня 1952(1952-08-10) (69 років)
Мотижин, Макарівський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Alma mater Національний університет фізичного виховання і спорту України (1973)
Науковий ступінь кандидат педагогічних наук
Членство НОК України

Життєпис

Випускник Київського державного інституту фізичної культури (1973); старшокласником і у студентські роки був капітаном футбольної команди «Колос» — багаторазового чемпіона Макарівського району, "срібного" призера чемпіонату Київської області серед команд однойменного ДСТ (1973). У 1971 році визнаний найкращим захисником Київщини.[1]

Стартував у професію педагогом рідної школи. У 1982—1988 роках — голова комітету з фізкультури та спорту Ленінградського району (нині Святошинського) м. Києва. Протягом 1988—1995 років — заступник начальника управління у справах молоді та спорту Київської облдержадміністрації.

У 1995—1996 — головний консультант Служби з питань гуманітарної політики Адміністрації Президента України. Протягом 1996–99 років — перший заступник голови Держкомспорту України Валерія Борзова.

У 1996 році від імені Української держави передав знакову ікону олімпійській команді, яка ввійшла в десятку найкращих команд Олімпіади в Атланті (США).

У часи глобальної фінансово-економічної кризи Анатолій Домашенко сприяв збереженню фахового потенціалу викладачів вишів та шкільних учителів фізичної культури і спорту України. Заклав методологічні та організаційні основи підготовки національної команди до системної, результативної участі в Параолімпійських іграх.

Автор наукових праць зі стратегії оздоровлення нації після Чорнобильської катастрофи. Розробив «Кодекс честі олімпійця України».

Наразі здійснює активну аналітичну, педагогічну і громадську діяльність у царині фізичної культури та спорту на місцевому, регіональному й національному рівнях[джерело?].

Примітки

  1. Ленінська зоря. — 1973. — № 100. — 23 серп.

Джерела і література

  • В. Довгич. Весняна проба сил // Лен. зоря. — 1969. — 9 травня.
  • В. Довгич. Що хвилює cільських спортсменів // Лен. зоря. — 1972. — 17 черв.
  • В. Довгич. Міць колективу // Лен. зоря. — 1973. — 23 серп.
  • В. Довгич. Адреса Кубка — Мотижин // Лен. зоря. — 1973. — 14 жовт.
  • Анатолій Домашенко. Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту. — К., 2004.
  • Концепція підготовки спортсменів України до 21 зимових Олімпійських ігор. К., 2006.
  • Домашенко Анатолій Васильович // С. К. Фомін, В. В. Драга. Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
  • Кодекс честі олімпійця України. — К.: НОК, 2006.
  • Сергій Бубка: Переможеш себе — переможеш усіх! / Упорядник — член виконкому НОКу Анатолій Домашенко // ЄвроАтлантика. — 2009. — № 4. — С. 90—96, іл.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.