Домінік Вілкінс

Народився 1960 року в Парижі у сім'ї льотчика-військового. Згодом сім'я переїхала до Далласу, потім до Балтимору, поки врешті не осіла у Вашингтон, Північна Кароліна. Там Вілкінс вчився у місцевій старшій школі, де був лідером баскетбольної команди. Двічі приводив її до титулу чемпіона штату.

На університетському рівні грав за команду Джорджія (1979–1982). Ставав найкращим баскетболістом конференції SEC, а також включався до символічної другої збірної NCAA.[1]

1982 року був обраний у першому раунді драфту НБА під загальним 3-м номером командою «Юта Джаз». Проте професіональну кар'єру розпочав виступами за «Атланта Гокс», куди був обміняний через кілька місяців на Джона Дрю та Фрімена Вільямса.[2] Захищав кольори команди з Атланти протягом наступних 12 сезонів.

1985 року виграв свій перший конкурс слем-данків. 1986 року, після кількох впевнених сезонів у лізі, став найкращим бомбардиром НБА, забиваючи 30,3 очок за матч. Того ж сезону вперше взяв участь у Матчі всіх зірок НБА, а також був включений до символічної збірної НБА. Під час зіркового вікенду 1986 спробував повторити свій успіх у конкурсі слем-данків, однак поступився одноклубнику Спаду Веббу. В одному з матчів сезону Вілкінс забив 57 очок. Команда з 50-ма перемогами легко пробилася до плей-оф. Там у першому раунді обіграла «Детройт», проте в другому поступилася майбутньому чемпіону «Бостону».

Наступного року знову взяв участь у матчі всіх зірок та був другим за результативністю в лізі, поступившись лише Майклу Джордану. 16 квітня 1987 року у матчі проти «Чикаго» забив своє 10,000-е очко в кар'єрі. Допоміг команді здобути 57 перемог у регулярному сезоні, тому очікування на чемпіонство були високі. Проте у півфіналі Східної конференції «Атланта» програла «Детройту».

У сезоні 1987-1988 набирав рекордні для себе 30,7 очок за гру, що, однак не дозволило йому стати найкращим бомбардиром ліги, поступившись Майклу Джордану (35 очок за гру). Він також програв йому в конкурсі слем-данків. Проте Вілкінс допоміг команді втретє поспіль здобути мінімум 50 перемог у сезоні та дійти до півфіналу Східної конференції у плей-оф, де у важкій серії з семи матчів «Атланта» програла «Бостону».

У сезоні 1988-1989 до «Атланти» приєднались Реджі Теус та Моузес Мелоун, що підсилило атакуючу та оборонну гру команди. Однак у плей-оф, вона вилетіла вже у першому раунді, програвши «Мілуокі Бакс».

Наступного сезону Вілкінс вдруге в кар'єрі виграв конкурс слем-данків, перемігши Кенні Сміта. Однак у регулярному сезоні «Атланта» здобула лише 41 перемогу, що було недостатньо для потрапляння до плей-оф. Через незадовільні результати команду покинув її головний тренер Майк Фрателло.

У сезоні 1990-1991 в середньому робив 9 підбирань, що було найкращим показником в команді. Він також восьмий рік поспіль був її найкращим бомбардиром, набираючи 25,9 очок за гру. Взимку вшосте поспіль зіграв на матчі всіх зірок. За підсумками сезону втретє в кар'єрі був включений до Другої збірної НБА, а «Атланта» повернулась до плей-оф. Проте там програла вже у першому раунді чинному чемпіону «Детройту».

У сезоні 1991-1992 набрав своє 20,000-е очко, ставши 16-м гравцем, якому це вдалося. 2 лютого 1993 року в матчі проти «Сіетл Суперсонікс» набрав 20,880 очок у кар'єрі. Таким чином він став найкращим бомбардиром франшизи, обігнавши Боба Петтіта. Атланта пробилась до плей-оф, проте знову вилетіла у першому раунді, цього разу від «Чикаго».

Взимку 1994 року був обміняний до складу «Лос-Анджелес Кліпперс» на Денні Меннінга. На момент обміну Вілкінс набирав в середньому 24,4 очок за гру. Таким чином це єдиний епізод в історії НБА, коли команда, будучи на першому місці у своїй конференції, обмінює свого найкращого бомбардира. Вілкінс залишив «Атланту» як найрезультативніший гравець в її історії з 23,292-ма очками.

Влітку 1994 року перейшов до «Бостон Селтікс», у складі якої провів наступний сезон своєї кар'єри. В цей період також став чемпіоном світу в складі збірної США.

Наступною командою в кар'єрі гравця був «Панатінаїкос» з Греції, за який він відіграв один сезон.[3] У складі грецького клубу став чемпіоном Євроліги, Найціннішим гравцем Фіналу чотирьох Євроліги, Найціннішим гравцем матчу всіх зірок чемпіонату Греції, володарем Кубка Греції та Найціннішим гравцем матчу Фіналу кубка Греції.

З 1996 по 1997 рік грав у складі «Сан-Антоніо Сперс».

1997 року перейшов до італійської команди «Фортітудо», у складі якої провів наступний сезон своєї кар'єри.[4]

Останньою ж командою в кар'єрі гравця стала «Орландо Меджик», до складу якої він приєднався 1999 року і за яку відіграв лише частину сезону. В Орландо грав разом з братом Джеральдом Вілкінсом.

2004 року почав працювати у структурі «Атланта Гокс» як віце-президент з баскетбольних операцій.[5] Він також працює на телебаченні аналітиком матчів за участю «Атланти».

2010 року відкрив свою баскетбольну академію.

• Статистика ігрової кар'єри і профіль гравця на Basketball-Reference.com