Донецька дивізія військ ГПУ України та Криму
Донецька дивізія військ ГПУ України та Криму — військовий підрозділ Донецької губЧК.
| Донецька дивізія ВНК | |
|---|---|
 Група учасників боротьби з бандитизмом Юзівка 1921 | |
| На службі | 1920 – 1922 |
| Країни |
 УРР (РРФСР) |
| Війни | Українсько-більшовицька війна |
| Командування | |
| Визначні командувачі |
Якимович Іван Костянтинович |
Історія
З огляду на важливість промислового потенціалу регіону, а також масштаб опору радянській владі, у Донецьку губернію двічі приїжджав особисто голова Всеросійської надзвичайної комісії Ф.Дзержинський. Взимку 1921 р. проведена під його керівництвом колегія Донецької губчека ухвалила, що «губернській НК передаються військові частини, які одночасно вестимуть енергійну боротьбу з бандитизмом».
У лютому 1921 р. сформовано Донецьку дивізію ВУНК, якій передано для боротьби з повстанцями бронепоїзд. У березні того ж року в регіон, на особисте розпорядженням Ф.Дзержинського, «для підсилення» скеровано велику групу російських чекістів — Богучарську бригаду. З 25 травня 1921 року ця бригада брала безпосередню участь в бойових операціях проти повстанців. Нею були розгромлені повстанські загони Каменюка, Блохи, Білокопитського, Сичова та інших. Повстанці, за даними самих карателів, втратили вбитими 1250 чоловік. За це Богучарська бригада була нагороджена Почесним революційним прапором.
28-30 червня 1921 року Донецька дивізія в районі села Недригайлівка завдала дошкульного удару армії Махна.
У Донецькій губернії, за даними штабу Донецької дивізії: "… в липні (1921 г.). на території Донбасу оперувала 18 банд загальною чисельністю в 1042 шаблі з 19 кулеметами. У серпні кількість банд зросла до 21, чисельність же їх зменшилася до 953 шабель з 30 кулеметами. З розгромом основного ядра банди Махно, бандитизм махновської забарвлення в Донбасі відразу ж пішов на спад і в вересні в губернії залишилося 16 банд з 548 шаблями і 15 кулеметами. Надалі чисельність бандитів стала швидко зменшуватися, в жовтні в Донбасі залишилося 11 банд з 383 шаблями і 20 кулеметами, в листопаді 8 банд з 261 шаблями і 13 кулеметами і в грудні організованих банд немає зовсім ".
Призначений наприкінці 1920 р. головою Донецької губчека К.Карлсон отримав надзвичайні повноваження у боротьбі з «бандитами». І довіру виправдав. Уже 21 жовтня 1921 р. В.Балицький, який на той момент тимчасово виконував обов'язки голови ВУНК, клопотав про нагородження К.Карлсона орденом Червоного Прапора за проведену «велику роботу по ліквідації махновщини та низки інших великих банд — Каменюка, Зайцева, Золотого Зуба». Орден К.Карлсон отримав лише у 1923 р., а тоді спеціальною постановою колегії ВУНК від 17 грудня 1921 р. його нагородили золотим портсигаром із написом «За викорінення бандитизму та успішну боротьбу на економічному фронті від колегії ВУНК».
Донецька дивізія ГПУ розформована наказом ГПУ № 191—1922 року. На момент розформування складалася з двох бригад (15-ї та 16-ї), шести стрілецьких полків (номери 1-6), кавалерійського полку, частини забезпечення.
Все розформовано, за винятком стрілецьких полків, які стали «особливими полками» (частини боротьби з «бандитизмом»):
1-й полк — 22-й особливий стрілецький полк, перекинутий в Закавказький округ
2-й полк — 21-й особливий стрілецький полк, перекинутий в Північнокавказький округ
3-й полк — 25-й особливий стрілецький полк, залишений в Українському окрузі
4-й полк — 17-й особливий стрілецький полк, перекинутий в Московський округ
5-й полк — 19-й особливий стрілецький полк, перекинутий в Західний округ
6-й полк — 20-й особливий стрілецький полк, перекинутий в Приволзький округ[1]
Керівником був Якимович Іван Костянтинович, нагороджений наказом РВСР № 4 від 1922 р. орденом червоного прапора[2].
Документи дивізії зберігаються у Російському державному військовому архіві (фонди 16014, 39062).