Донон (гора)

Схил гори та музей, стилізований під галло-римський храм на горі Донон

Кам'яні стели, згруповані в коло неподалік від храму-музею

Залишки криниці

З гори Донон відкривається чудовий панорамний краєвид. Гора використовувалася ще з часів неоліту (III тисячоліття до н. е.) радше як тимчасовий притулок, ніж постійне житло. Тут було знайдено неолітичні сокири й молоти з полірованого каменю.

Знахідки доісторичних знарядь зафіксовано починаючи з XIX століття. У XX столітті було знайдено вироби бронзової доби та плескаті точильні камені гальштатської культури.

Вершина гори, яку видно здалека, була точкою контакту трьох кельтських племен:

• на півночі — медіоматрики (столиця Divodurum (Мец);
• на сході — трибоки (столиця Brocomagnus (Брюмат);
• на півдні — левки (столиця Tullum (Туль).

З доісторичного часу на горі була розташована культова споруда. Культові об'єкти галло-римської епохи датуються II–III століттям н. е. Святилище галло-римської епохи складалося з трьох кам'яних та одної дерев'яної споруди. Дерев'яна споруда знаходилася поряд з криницею. На кутах однієї з кам'яних споруд були висічені з каменю зображення тварин, що свідчить про її культовий характер.

На горі Донон було знайдено чимало фрагментів скульптурних зображень богів кельтського та галло-римського походження, а також римських написів, присвячених богам.

Неподалік з горою Донон проходило багато давніх шляхів, зокрема:

• Дорога святого Квіринія (з римських часів, проходила з півночі на захід)[2]
• Бігова дорога (Rennweg), шлях уздовж колишнього кордону, дорога римського часу з північного сходу від Цольштока через Генгст та Гроссманн.
• Борога південнно-східного напрямку на Гранфонтен.
• Дорога сарацинів (chemin des Sarrazins), що вела на Віш.
• Дорога німців (chemin des Allemands), що вела з північного заходу (Лафремболь) через перевал Руль Бакон[2]. Ця дорога на великому відрізку мощена бруківкою. Деякі історики, зокрема П. Фурші, пропонують датувати цю дорогу XIII століттям. Натомість інші вважають її римською й висувають гіпотезу, що ця дорога поєднувала Таркемполь, у долині річки Сей (тут виробляли сіль) з перевалом на Дононі, й можливо, була відомою з джерел Соляною дорогою (Via salinaria або " via salinatorum ", за іншою гіпотезою — це Сарматська дорога (" la voie des Sarmates "), про яку згадується в середньовічних джерелах. За джерелами, Сарматська дорога вела з Лотарингії через долину річки Мерт та Раон-л'Етап у напрямку до Вілле та Ельзасу.

Окрім торговельних шляхів біля гори Донон проходили й шляхи паломників, що мандрували до святилища на горі.

1869 року на горі було споруджено музей у формі стилізованого галло-римського храму, де були представлені археологічні знахідки, які сьогодні зберігаються в музеї Епіналя та Страсбурзькому археологічному музеї й переважно замінені на копії. У XIX столітті на горі було споруджено шестиметрову піраміду, що була геодезичним пунктом і служила точкою тріангуляції (зокрема на карті Кассіні).