Дорогобузька ТЕС

Дорогобузька ТЕЦ – теплова електростанція на заході Росії, у Смоленській області.

Дорогобузька ТЕЦ

Розташування	Росія Смоленська область, Верхньодніпровський
Введення в експлуатацію	1956 – 1957 (перша черга), 1967 (друга черга), 2005 (газотурбінні установки)
Вид палива	природний газ
Водозабір	Дніпро
Котельні агрегати	2 ПК-19 + 1 ПК-14-2 + 1 Барнаульський котельний заводу БКЗ-220-100Ф (паротурбінні установки), 2 котла-утилізатора КУП-20 (газотурбінні установки)
Турбіни	1 парова Р-18-90/2,5 + 1 парова Т-38-90/1,5 + 1 парова ПТ-60-90 (паротурбінні установки), 2 газові Сатурн ГТД-6РМ (газотурбінні установки)
Встановлена електрична потужність	128
ідентифікатори і посилання

В межах першої черги на майданчику станції ввели в експлуатацію центральну котельню із п’яти парових котлів, які забезпечували роботу трьох турбін – введеної в дію у 1956-му Р-18-90/2,5 потужністю 18 МВт та запущених в 1957-му двох типу Т-38-90/1,5 з показниками по 38 МВт.

У 1967-му станцію підсилили котлом Барнаульського котельного заводу БКЗ-220-100Ф продуктивністю 220 тон пари на годину та турбіною типу ПТ-60-90 потужністю 60 МВт.

В 2005-му додатково запустили дві газові трубіни виробництва НПО «Сатурн» типу ГТД-6РМ потужністю по 6 МВт. Від них живляться два котла-утилізатора КУП-20, які продукують теплову енергію.

Станом на другу половину 2010-х одназ з турбін Т-38-90/1,5 (станційний номер ) була вже виведена з експлуатації, при цьому з перших п’яти котлів у роботи залишались три продуктивністю по 120 тон пари на годину – два типу ПК-19 та один ПК-14-2.

З 1983-го станцію перевели у теплофікаційний режим та перейменували на ТЕЦ. У другій половині 2010-х її теплова потужність визначалася як 392 Гкал/год, в тому числі 296 Гкал/год за рахунок відборів від трьох парових турбін, 26 Гкал/год від котлів-утилізаторів і 70 Гкал/год від редукційно-охолоджувальної установки РОУ-100/30.

Первісно ТЕЦ використовувала вугілля, проте починаючи в 1960-х її перевели на газ, який почав надходити по трубопроводу Брянськ – Смоленськ – Верхньодніпровський. В подальшому у цей район також подали ресурс по перемичці від системи Торжок – Івацевичі.

Вода для технологічних потреб надходить з річки Дніпро.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованим на роботу під напругою 220 кВ та 110 кВ.[1][2][3][4][5]