До карих очей

«До карих очей» — поезія (вірш), написана у 1854 році, автор якої Думитрашко Костянтин Данилович (18141886) — письменник, знаний, відомий поет середини ХІХ ст., кваліфікований перекладач, фольклорист, педагог, один з кращих знавців української мови і літератури. І це все за тих часів, коли українське слово було під різними заборонами. Він належав до тих небагатьох митців, яким не була байдужою доля українського народу, його мови, культури й літератури. Слід зазначити, що Думитрашко мав хист до музики та живопису. У його літературній спадщині є поеми, балади, ліричні та гумористичні вірші. Він був одним з перших досвідчених перекладачів із західно-європейських мов (переклади уривків з «Фауста» Йоганна Гете) та з античних мов (переробки й наслідування Горація та Овідія). Думитрашко є автором переробки старогрецької пародійної поеми «Жабомишодраківка» («Батрахоміомахія»), до якої вніс багато українського історико-побутового колориту. Костянтин Данилович також є автором багатьох розвідок з фольклору і статей на морально-етичну та історичну тематику. Його записи народних пісень і дум опублікував Михайло Максимович у своєму збірнику українських пісень (1849). Думитрашко заслуговує на увагу з огляду на високий мистецький рівень його творчого доробку, що репрезентує собою період переходу української літератури від бурлеску до романтизму.

Поезія «До карих очей», з роками зазнавши певних змін, стала популярним українським романсом «Чорнії брови, карії очі'»'. Відомий дослідник-літературознавець Григорій Нудьга у 1957 році натрапив у Центральній науковій бібліотеці ім. В. І. Вернадського АН України в Києві, на рукопис (автограф) «До карих очей» з оригінальним текстом Думитрашка К. Д., у рукописному збірнику «Копитькові вірші і пісні». (О. Д. Копитько — творчій псевдонім Костянтина Даниловича Думитрашка). Григорій Нудьга зазначав: «Як морська вода шліфує камінчики, так народ вніс загалом незначні зміни до авторського тексту. Найвагоміша з них — відкинуто останню строфу, яка була справді найменш досконалою».

Текст оригіналу

Текст оригіналу, відтворений видатним українським літературознавцем, істориком української літератури, критиком і культурологом, укладачем антології «Пісні та романси українських поетів» - Григорієм Нудьгою. Відтворено за фотокопією з оригінального автографа, зі збереженням правопису автора:

(наведений нижче текст не є ані посиланням, ані зображенням, ані мультимедійним файлом).

До карих очей

Чорній брови, карій очи!

Темни як нічка, ясни як день.

Карій очи – чары дівочи!

Де ви навчылысь зводыт людей?

--

Чорній брови, карій очи!

Страшно дывыцьця на вас підчас,

не будеш спаты иноди ночи,

Все будеш думать очи про вас.

--

Вас и немає, а вы мов тута,

Світите в душу, як дви зори,

и в вас улыта яка отрута,

Чи може й сами вы знахори?

--

Чорній брови - стрічки шовкови!

Все б тільки вами я любовавсь,

Кари очыци - очи тернови! В

се б я дывывся тільки на вас.

--

Карій очи! вы поробили,

Наворожили вы щось мени.

Так од пристріти, оченьки мыли,

Тільки й поможете вы одни.

--

1854 года в генваре

Джерела

Сторінка Львівського ставропігійного братства св. ап. Андрія Первозваного.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.