Драголюб Боцінов

Військову службу розпочав у 1954 році в Пулі, НР Хорватія, командиром буксира ВМС Югославії у званні морського лейтенанта.

У 1955 році був призначений помічником командира торпедного катера, а в 1956 році отримав звання лейтенанта корвета. З 1957 по 1961 рік — командир торпедного катера. У 1958 році він одружився на своїй дружині Марії (1941–1999), а в 1960 році у них народився син Олександр Боцінов. У 1959 році нагороджений орденом «За бойові заслуги» зі срібними мечами. У 1961 році був призначений помічником командира сторожового корабля.

У 1963 році закінчив протичовнову школу в Пулі і отримав звання лейтенанта фрегата, тобто капітана. Того ж року його перевели до Белграда, але наступного року повернувся до Пули. З 1964 по 1966 — командир сторожового корабля. У 1965 році отримав звання лейтенанта на військовому кораблі, тобто Капітана 1 класу і нагороджений орденом Армії Народної зі срібною зіркою.

У 1966 році переїхав до Спліта, НР Хорватія. У 1968 році закінчив командно-штабну академію в Дівульє. З 1968 по 1969 рік — командир підводного човна. У 1969 році отримав звання капітана корвета, майор. З 1969 по 1971 — командир дивізії патрульних катерів.

У 1971 році його знову перевели до Белграда, де в 1973 році закінчив Школу національної оборони. У 1973 році отримав звання капітана фрегата, тобто підполковника і нагороджений орденом «За заслуги» з великою зіркою.

Того ж 1973 року був переведений до Бейбеника, НР Хорватія, де був офіцером оперативно-навчального відділу командування військово-морського сектору Шибеник. Потім був завідувачем цього ж відділу. У 1976 році був призначений начальником штабу командування військово-морського сектору Шибеника. У 1977 році отримав звання капітана військового корабля, тобто полковника і нагороджений орденом Армії Народної із золотою зіркою.

У 1978 році переїхав до Кумбора, СР Чорногорія. З 1978 по 1981 — командувач військово-морським сектором Бока Которська. У 1979 році нагороджений орденом Праці із золотим вінком.

У 1981 році знову був переведений до Шибеника і до 1983 року був командиром військово-морського сектору Шибеника.

У 1983 році присвоєно звання контр-адмірала, т.е. генерал-майора і був переведений до Спліта. З 1983 по 1986 рік був помічником командувача Сплітського військово-морського району. У 1984 році нагороджений орденом Братства і Соборності зі срібним вінком. З 1986 по 1988 рік був командувачем ВМС Югославії на військово-морській базі Лора в Спліті. У 1988 році був призначений керівником Центру вищих військових шкіл Югославського флоту на військово-морській базі Лора в Спліті.[1]

Розпад СФР Югославії і, як наслідок, розпад Югославської народної армії відбувся на базі Лаура в Спліті. У 1991 році готувалися бомбардування цілей у місті Спліт.[2] Боцінов чинив опір плану, і рано вранці 2 жовтня він був заарештований югославською владою, яка здійснила обшук його будинку в Спліті. Арештованого перевели до слідчої військової в'язниці в Белграді, де він провів дев'ять місяців у камері.[3] Його засудили до 18 місяців ув'язнення з можливістю захистити свою свободу. Він скористався можливістю і зумів втекти з Белграда[2], а в 1992 році повернувся до Македонії.

Після повернення до Македонії вступив до новоствореної Армії Республіки Македонія і був призначений заступником начальника Генерального штабу армії з кадрових питань та шкільної системи, займався навчанням кадрів.[3] У 1993 році йому присвоєно звання генерал-лейтенанта.

3 березня 1993 року призначений начальником Генерального штабу Армії Республіки Македонія. Боцінов був другим начальником Генерального штабу армії, змінивши генерал-майора Митра Арсовського.

Боцінов був начальником Генерального штабу АРМ до 22 січня 1996 року, коли його змінив генерал Трайче Крстевський. Того ж року пішов на пенсію.