Дубравка (фільм)
«Дубравка» — радянський художній фільм режисера Радомира Василевського. Знятий за мотивами однойменного оповідання Радія Погодіна на Одеській кіностудії в 1967 році.
Дубравка | |
|---|---|
 | |
| Жанр | мелодрама |
| Режисер | Радомир Василевський |
| Сценарист |
Юрій Чулюкін Радій Погодін |
| У головних ролях |
Ліна Бракніте Нійоле Вікірайте Віталій Фадєєв |
| Оператор |
Василь Кирбижеков Микола Луканьов |
| Композитор | Едуард Лазарев |
| Художник |
Євген Галей Павло Холщевников |
| Кінокомпанія | Одеська кіностудія |
| Тривалість | 75 хв. |
| Мова | російська |
| Країна |
 СРСР |
| Рік | 1967 |
| IMDb | ID 0346910 |
Сюжет
У центрі картини — переживання дівчини-підлітка в перехідному віці.
У Криму, на березі Чорного моря живе дівчинка на ім'я Дубравка. Вона грає в футбол, плаває в морі, бігає з хлопцями наввипередки, з нею постійно трапляються якісь пригоди. Але настає час, і Дубравка починає дорослішати. Вона немов в підвішеному стані: грати з хлопцями, возитися з малюками їй більше не дуже цікаво, а більш дорослі хлопці та дівчата не звертають на неї особливої уваги, ставлячись до неї як до дитини (епізод з репетицією вистави «Снігова королева»).
У будинку Дубравки тимчасово поселяється Валентина Григорівна — красива молода жінка, яка приїхала відпочивати дикуном. Спочатку вона дуже подобається дівчинці, Дубравка буквально закохується в неї. Але потім сусід Дубравки — Петро Петрович, самотній батько двох дітлахів — і Валентина Григорівна переймаються один до одного симпатією, і Дубравка починає її сильно ревнувати. До того ж цей Петро Петрович часто жартує над Дубравкою, хоча і добродушно. Дівчинка не знає, куди подітися від вируючих в ній суперечливих почуттів, імпульсивно реагуючи на всі образливі, на її думку, слова на свою адресу. У той же час вона жадібно ловить найменші прояви щирої доброзичливості оточуючих.
Юна Дубравка до кінця фільму починає розуміти, що людські відносини вимагають участі і душевних витрат, і її безглузді конфлікти поступово починають вирішуватися самі собою. Вона мириться зі своїм дворовим суперником на прізвисько Утюг, знаходить взаєморозуміння з Петром Петровичем, відчуває, що незаслужено образила Валентину Григорівну.
У заключних сценах, коли вона проводжає своїх друзів в Ленінград або обіцяє повідомити Петру Петровичу адресу виїхавшої Валентини Григорівни, Дубравка не тільки розширює межі свого нового світу, який географічно виходить за межі чорноморського пляжу, — вона і сама немов спливає з дитинства, залишаючи його кораблик позаду…
У ролях
- Ліна Бракніте — Дубравка
- Нійоле Вікірайте — Валентина Григорівна
- Віталій Фадєєв — Петро Петрович
- Костя Усатов — Сергійко
- Оля Анікіна — Наташка
- Георгій Слабиняк — Ілля Хомич
- Сергій Тихонов — Вовка «Утюг»
- Михайло Черниш — «Зеленка»
- Віктор Семьоновський — «Радник» (Коля)
- Алла Вітрук — «Снігова королева» (Зіна Куріцина)
- Рональд Гравіс — «Казкар» (Яша)
- Ніна Вільвовська — «Маленька розбійниця» (Ліза)
- Оля Семенова — «Герда»
- Валерій Зубарєв — «Кай» (Юра)
- Георгій Мілляр — старий артист Антон Юрійович, листоноша
- Катерина Калініна — бабуся Дубравки
- Анатолій Обухов — уболівальник
- Лев Перфілов — залицяльник на пляжі
- Григорій Лямпе — стиляга на пляжі
- В епізодах: Люда Іцекзон, В. Кисельов, Н. Лазарєва, Т. Сливченко, В'ячеслав Лобода, Д. Вовк, Сергій Пономарьов, Олексій Строєв, Микола Криворуков, С. Зайченко;
- друзі «Утюга»: В. Каргапольцев, А. Корсунський, Н. Марунич, В. Шестаков, М. Сопов, С. Шубін
Знімальна група
- Режисер-постановник: Радомир Василевський
- Сценаристи Юрій Чулюкін, Радій Погодін
- Оператори-постановники: Василь Кирбижеков, Микола Луканьов
- Художники-постановники: Євген Галей, Павло Холщевников
- Режисер: В. Вінніков
- Звукооператор: Едуард Гончаренко
- Композитор: Едуард Лазарев
- Художник по костюмах: І. Пішеніна
- Художник по гриму: Павло Орленко
- Монтаж: Т. Дон
- Редактор: Василь Решетников
- Комбіновані і підводні зйомки: Борис Мачерет, Іван Пуленко, Костянтин Лавров
- Директори картини: Л. Рибак, Михайло Бараболько