Одеська кіностудія

• 1919 — утворена на базі приватних кінофабрик Борисова та Харитонова.

У квітні 1919 року, коли до Одеси увійшли частини Червоної Армії, військові оператори зняли хроніку «Взяття Одеси». 23 травня 1919 року за розпорядженням відділу народної освіти була націоналізована кіно і фотоапаратура всіх приватних студій. Цю дату прийняли за день народження першої в країні державної кіностудії. Спочатку вона вважалася «Кіносекція політвідділу 41-ї дивізії Червоної армії», а першим знятим тут художнім фільмом була стрічка «Павуки і мухи».

• 1922 — реорганізована в Першу кінофабрику ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління).
• 1930 — перейменована в Одеську кінофабрику «Українфільм».
• З 1938 по 1941 — Одеська кіностудія художніх фільмів.
• У роки Німецько-радянської війни 1941—1945 входила до складу Ташкентської кіностудії.
• 1954 — знову працює в Одесі.

Зовнішній вигляд головної будівлі кіностудії.

Одеська кіностудія веде свою історію з 1907 року. Саме тоді кінематографіст Мирон Гроссман почав знімати одні з перших вітчизняних фільмів. Тим самим він створив кіноательє «Мирограф», яке потім переросло в Кінофабрику.

До цього, 9 січня 1894 року професором Московського Університету Ніколаєм Любимовим був продемонстрований «снаряд для аналізу стробоскопічних явищ», який в тому ж році спроектував одесит Йосип Андрійович Тимченко.

У 1910-ті роки Гроссман, власник прокатної контори на Дерибасівській 18, фотограф і кінооператор починає знімати документальні й пізнавальні фільми разом з досить відомими кінематографістами.

1914 року, виникає інше ательє «Мізрах», яким був знятий з акторами Єврейського Театру фільм «Життя і Смерть».

Під час першої світової війни зв'язок із зарубіжними партнерами був порушений і знову в Одесі виникають дрібні кінопідприємства, серед яких і «Мирограф», що випустив за 1918 рік 10 картин і «Мізрах», що випустив чотири фільми в 1917—1918 р.р.

«Мирограф» на дачній ділянці № 16 по Малофонтанській Дорозі (зараз Французький бульвар) був збудований скляний знімальний павільйон. Кінофабрика К. Борисова також обзавелася своїм павільйоном. Один з найбільших кінофабрикантів, харків'янин Д. Харитонов побудував свою будівлю на ділянці № 33 на Французькому бульварі; для зйомок фільмів за участю Віри Холодної, що працювала в його бригаді.

Ювілейна монета НБУ присвячена Одеській кіностудії

У квітні 1919 року, коли до Одеси увійшли частини Червоної Армії, військові оператори зняли хронікальну стрічку «Взяття Одеси».

У 1922 році радянською владою було націоналізовано кінематограф. В Україні було створено Всеукраїнське фотокіноуправління (ВУФКУ), у підпорядкування якого перейшли всі кіноательє Києва, Одеси і Ялти. В Одесі на базі павільйонів Гросмана, Дмитра Харитонова та Борисова було засновано Першу кінофабрику ВУФКУ.

В 1923—1929 роках Одеська кінофабрика перетворилася на головний кіновиробничий майданчик Української СРР. Першими режисерами кінофабрики були Петро Чардинін та Микола Салтиков в 1924 році до них приєднався Лесь Курбас, в 1925 — Аксель Лундін, Олександр Анощенко, Пантелеймон Сазонов Уетінг, В'ячеслав Вісковський.

Восени 1925 року, в Одесі на Першій державній кінофабриці Всеукраїнського фотокіноуправління почали працювати відділи виробничих зйомок і кінохроніки, які очолив Леонід Могилевський. У 1927 році Одеська кінофабрика визнана однією з найкращих в країні. У період 1928—1941 років на кіностудії працював режисер Куліш Яків Савелійович.

Першим звуковим фільмом Одеської кінофабрики в 1930 році планувалася стрічка «Людина з містечка» Григорія Рошаля, проте першим таким фільмом стала «Коліївщина» (1933 р.) Івана Кавалерідзе.

У 1938 році Одеська студія художніх фільмів випускає картини про минуле українського народу («Назар Стодоля», «Кармелюк»); про громадянську війну («Мітька Лелюк», «Стара Фортеця»); про будні торгового флоту («Танкер „Дербент“», «Дочка Моряка»).

На студії працювали художники-постановники і декоратори С. Зарицький, В. Кричевський, С. Худяков та ін.

У 1941–1944 роках одеські кінематографісти брали участь в роботі інших кіностудій, у тому числі і ташкентської. Зокрема брали участь у створенні фільмів «Два бійці», «Насредін в Бухарі», «Людина № 217», «Я — чорноморець», в новелах для бойових кінозбірок.

Після війни на кіностудії був знятий кінофільм «Спрага», що ілюструє один з епізодів оборони Одеси.

На фронті загинуло багато працівників студії: режисери, оператори, актори, робочі, техніки. Серед них медсестра Гуля Корольова, яка у минулому виконувала головну роль в «Партизанській дочці».

У радянський час на Одеській кіностудії було знято більш ніж 350 кінофільмів.

Нині кіностудія належить до виробників національних фільмів в Україні, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 26 січня 2011 р. N 48[1].

Станом на 2015 рік 50 %+1 акцій ПрАТ «Одеська кіностудія» знаходяться в державній власності. Іншою частиною акцій володіє ТОВ «Нова кіностудія» (50 %-1).

Наприкінці травня 2019 року на Одеській кіностудії відзначили 100-річний ювілей від часу заснування. Вона є однією з найдавніших у світі та може похвалитися понад 700 фільмами різних жанрів[2].

З 2019 року на базі Одеської кіностудії створено дочірнє підприємство Odesa Film Production.