Дуда

Дуда́, ґа́йда[1] (коза) — архаїчний народний музичний духовий інструмент, різновид волинки, що є міхом із козячої, баранячої або телячої шкіри з вставленими у нього трубкою для нагнітання повітря, басовими трубками і трубкою з отворами (як у сопілки), на якій грають мелодію.

Дуда

Дуда (коза) в Закарпатському музеї музичних інструментів Дуда (коза) в Закарпатському музеї музичних інструментів
Класифікація	Язичкові духові музичні інструменти, Аерофон
Подібні інструменти	Волинка, Коза, Ірландська волинка, Шотландська волинка, Биз, Шювир, Тулум, Тулуп-зурна

Дуда добре відома в Україні і Карпато-Балканському ареалі. Волинка під такою назвою знана на теренах Болгарії, Македонії, Сербії, Хорватії, Албанії та Словаччини. Така назва зафіксована і в Україні. Інколи дуду називають «коза» чи «баран». Більшість синонімів залежать від того, зі шкіри якої тварини вичинено міх.[2]

Дуда виконувала функцію супровідного інструменту при виконанні епосу у західних землях України, а також входила до оркестру Запорізького війська, а тепер звучить на святах у гуцулів. Інструмент оздоблюють китицями, металевими брязкальцями інколи прикрашають.

Згадки про цей інструмент зустрічаємо в українських народних піснях:

Діду мій, дударику,
Ти ж було, селом ідеш,
Ти ж, було, в дуду граєш,
Тепер тебе немає,
Твоя дуда гуляє,
І пищики зосталися,
Казна кому досталися[3].