Тулум (музичний інструмент)

Тулум один із найдавніших духових інструментів азербайджанського народу. кочівний народ, в особі пастухів полюбили цей інструмент, який вони самі майстрували і на ньому ж грали свої мелодії. Ймовірно, що історія цього інструменту починалася ще 2 тисячоліття до нашої ери. В ті часи інструмент був поширений серед кочівників на території Середньої Азії та Кавказу.

До сучасників дійшло небагато писемних згадок і книжок, в яких згадується музичний інструмент — тулум, оскільки він був справді народним і майстерність гри передавалася віртуозами-музиками з покоління в покоління.

Назву інструменту виводять від асимільованого турецькою мовою хакаського слова «tulum», який означає «коробка із звуками»[2]

Через схожість звучання з тембром зурни азербайджанці називали свій інструмент «тулуг-зурна».

Цей шкіряний духовий інструмент, колись був поширений на території Азербайджану: Карабаху, Лачині, Газах, Товуз і Нахічевані. В даний час він зустрічається тільки на території Нахічеванської Автономної Республіки. Вчені відносять час виникнення Тулума до часі становлення в суспільстві класів. За тисячоліття свого існування, тулум поширився на великі території, в різні країни світу, що призвело до зміни назви, а десь, і до зовнішнього вигляду інструменту

• Карабах — Тулуг-зурна
• Болгарія — Гайда
• Угорщина — Дуда
• Вірменія — Паркапзук
• Грузія — Гудаствірі

Тулум виготовляється з козячої або баранячої шкури, особливим способом дубленої і розм'якшеної. Потім її зшивають і уже тоді в цільній шкірі облаштовують спеціальні отвори. З чотирьох отворів уже в інструменті два туго зав'язуються. З решти двох отворів: в одне вставляється очеретяна або кістяна трубка у вигляді кляпа, через яку Тулум заповнюють повітрям, а до іншого отвору прикріплюють дві пари трубок (зазвичай — зурна), які й використовують для гри на інструменті. На зурнах, що мають у довжину 260–280 мм, симетрично зроблено 7 отворів.

Повітря в зурну надходить зі шкіряного бурдюка, який надувається музикантом через особливу трубочку з кістки. Бурдюк поміщається під пахву граючого і повітря видавлюється плечовою частиною руки, яка притискає шкіряний мішок волинки до тіла. Гра на Тулумі вимагає особливої ​​майстерності. Тулум має низку переваг, але головна та, що грати на ньому можна тривалий час, так як запасу повітря в шкіряному бурдюку вистачає надовго. Тулум надто популярний в Нахічеванській Автономній Республіці — там у кількох музичних школах навчають грі саме на тулумі.[3]