Дудикевич Володимир Феофілович
Володимир Феофілович Дудикевич (4 січня 1861 Станіславів — 23 червня[1] 1922 Ташкент) — правник, адвокат, політичний діяч Галичини, депутат Галицького сейму, лідер галицьких москвофілів.
| Дудикевич Володимир Феофілович | |
|---|---|
| Народився |
4 січня 1861 Станіславів, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія |
| Помер |
23 червня 1922 (61 рік) Ташкент, Туркестанська АРСР, РРФСР |
| Поховання |
:  |
| Громадянство |
.svg.png.webp){kind=small} Австро-Угорщина |
| Діяльність | адвокат |
| Відомий завдяки | Голова Русскій Народный Совет |
| Alma mater | Віденський університет |
| Науковий ступінь | доктор юридичних наук |
| Посада | посол до Галицького сейму |
| Партія | Русская Народная Партія |
Біографія
Народився у сім'ї греко-католицького священика. Під час навчання очолював товариство студентів-москвофілів «Буковина». Ідеолог москвофільства, співзасновник і керівник «Русской народной организации» (1900 р.), член Ставропігійського інституту (1904 р.), редакцій часописів «Русское слово» і «Прикарпатская Русь». Доктор права Віденського університету. Працював директором гімназії в Станиславові, адвокатом у Коломиї.[1]
Пізніше став лідером «Народного Совєта» Русской народной организации, депутатом Галицького Сейму (9-го скликання, обраний в окрузі Лопатин — Броди — Радехів (IV курія), входив до складу «Російського клубу» («Русского клуба»), його голова у 1908—1909 роках, заступник — о. Колпачкевич Антоній[2]). Проголосив «новий курс» галицьких москвофілів після їх розколу на «старорусинів» та «росіян» («русских») у 1909 році. Суть «нового курсу» полягала в засвоєнні модерної російської ідентичности. Член багатьох організацій москвофілів, голова «Кредитного общества самопомощи» в Коломиї.[1]
Напередодні Першої світової війни переїхав до Києва, де очолив «Карпато-русский освободительный комитет» (під час російської окупації Галичини — «Русский народный совет Прикарпатской Руси»), координатор допомоги біженцям з Галичини до Росії.[1] Співпрацював з російською окупаційною адміністрацією після захоплення Галичини російськими військами під час Першої світової війни. Після відступу російської армії втік до Росії, перебував на Поволжі; також у Середній Азії.
Розстріляний більшовиками у Ташкенті (помер у більшовицькій тюрмі[1]).
Примітки
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… С. 131.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… С. 113—114.
Джерела та література
- М. М. Кріль. Дудикевич Володимир // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 490. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів: Тріада плюс, 2010. — 228 с.; іл. — С. 131.
Посилання
- Україна у ХХ столітті.
- Ми ні від чого не відрікаємося[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)