Дунаєвська Лідія Францівна

Лідія Дунаєвська (дівоче прізвище — Говорецька) народилася 1948 р. у селі Воробіївка Вінницької області у сім'ї вчителів. Потяг до знань успадкувала від своїх батьків: Франца Мартиновича і Софії Яківни Говорецьких, які були прибічниками освіченості та високої духовної культури.  Під час навчання у середній школі почала віршувати, друкувалась в районних і київських газетах. Після закінчення середньої школи як переможець республіканської олімпіади з мови й літератури у 1966 р. вступила до філологічного факультету Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка на відділення української мови і літератури.

У 1971 р. закінчила університет з відзнакою. З того часу працювала в Київському національному університеті ім. Т. Г. Шевченка — старшим лаборантом, згодом — асистентом, доцентом кафедри історії української літератури.

У 1982 р. захистила кандидатську дисертацію «Поетика української народної казки».

У 1992 р. заснувала та очолила кафедру фольклористики філологічного факультету (з 2001 р. Інституту філології) КНУ імені Тараса Шевченка, започаткувавши фахову підготовку фахівців-фольклористів в Україні.

У 1998 захистила докторську дисертацію «Українська народна проза (легенда і казка). Еволюція епічних традицій», за яку  1999 р. отримала науковий ступінь доктора філологічних наук, а 2001 р. — вчене звання професора кафедри фольклористики.

Працювала завідувачем кафедри фольклористики (1992—2006), заступником голови Спеціалізованої вченої ради із захисту докторських дисертацій Інституту філології, була членом експертної ради ВАК України та експертної ради ДАК при Міністерстві освіти та науки України, Спілки письменників України, редакційних колегій видавництва «Веселка», журналу «Київська старовина» та інших видань.

Померла Л.Дунаєвська 16 травня 2006 року. Похована у м. Києві на Лісовому кладовищі.

Головним педагогічним принципом Л. Дунаєвської було збереження та формування національної душі та цілісності особистості. Лідія Дунаєвська була з тих вчителів, яка вміла викликати цікавість до предмету і підштовхнути до наукової діяльності. Як педагог вона створила оригінальну методику викладання фольклору, поєднавши традиції академічного викладу з різноманітними формами безпосереднього спілкування студентів з живою усно-поетичною традицією. Такі аудиторні заняття, на яких автентичні носії фольклору і самі студенти виконували думи, обрядові пісні чи влаштовували вистави вертепного лялькового театру, вона називала «ілюстрованими лекціями». Однією з форм виховної роботи Л.Дунаєвської була організація фольклорних вечорів, на яких поряд з видатними виконавцями виступали студенти та представники різних народів світу, які виконували свої самобутні пісні. Створювала фольклорні гуртки, де можна було готувати наукові фольклористичні конференції, слухати доповіді та лекції відомих фольклористів-сучасників з ІМФЕ. Її студенти та аспіранти брали участь у численних наукових конференціях як в Україні так і за кордоном. Загалом під  керівництвом Л.Дунаєвської захищено 28 кандидатських та 3 докторські дисертації.

Професор Л. Дунаєвська відома в українській науці насамперед своїми концептуальними розробками з теорії та історії української фольклористики і як засновник кафедри фольклористики, фундатор фахової підготовки фольклористів у КНУ імені Тараса Шевченка.

Після відкриття кафедри (1992) та спеціальності фольклористики (1993), а згодом і спеціалізації музична фольклористика (2001) Л. Дунаєвська скеровує науково-педагогічну діяльність кафедри на вдосконалення курсів — «Усна народна творчість», «Історія фольклористики», «Теорія фольклору» та розробку нових — «Українська міфологія», «Звичаєве право», «Світовий епос», «Етнопсихологія», «Етнопедагогіка», «Методика викладання фольклору», «Народна музика» та ін. Завдяки її ініціативі в університеті було створено спеціалізовану навчальну лабораторію, організовано підготовку наукових кадрів вищої кваліфікації в аспірантурі, проведено низку всеукраїнських та міжнародних наукових конференцій, започатковано збірник наукових праць «Література. Фольклор. Проблеми поетики».

Велику увагу приділяла дослідженню історіографії українського фольклору, проблемам природи та специфіки українського фольклору, дослідженню регіональних особливостей українського фольклору, фольклорно-літературним взаємовпливам, міжнаціональним зв'язкам у фольклорі та комплексному дослідженню фольклорних жанрів. Серед основних об'єктів досліджень Л.Дунаєвської — українські казки та народна проза. Вона приділяла достатньо уваги вивченню архетипних образів, світовим фольклорним універсаліям, елементам праслов'янської міфології в українській усно-поетичній словесності, типології та еволюції різних фольклорних жанрів, особливостям побутування фольклору в сучасних цивілізаційних умовах тощо.

Загалом у науковому доробку Л.Дунаєвської налічується понад 120 публікацій.

Головним завданням фольклориста Л. Дунаєвська вважала записувати зразки народної творчості і популяризувати їх, що вона власне і робила своєю укладацькою діяльністю. При укладанні фольклорних збірок для дітей Л. Ф. Дунаєвська дотримувалась естетичних і наукових принципів у відборі й опрацюванні фольклорних матеріалів. Казки добирала відповідно до класичної класифікації за тематичними групами: чарівні, про тварин та соціально-побутові. Намагалась знаходити найяскравіші зразки казок з точки зору змісту, художньої реалізації ідеї та композиційного вирішення. Тексти шукала у різних збірниках, недрукованих джерелах, у давніх збірках. Л.Дунаєвська наполягала на обережній, мінімальній обробці граматичних форм і лексичного матеріалу, подаючи в кінці збірників словники. У коротких коментарях до збірників часто звертає увагу на значення національних образів-символів.

Збірку «З живого джерела» склали українські народні казки в записах, переказах та публікаціях таких українських письменників: М.Максимовича, М.Вовчка, М.Костомарова, П.Чубинського, І.Франка, Г.Барвінок та ін. У передмові Л. Ф. Дунаєвська простежила історію звертання українських письменників до фольклору, розглянула наукові підходи збирання фольклору записувачами.

Видання казок стало значимою подією з наукової точки зору, адже Л. Ф. Дунаєвська подавала наукові коментарі, паспортизацію, теоретичні та історико-фольклористичні огляди до упорядкованих текстів.

Загалом Л. Ф. Дунаєвська була упорядником понад 20 збірок українських казок та казок народів світу, автором приміток до І тому «Історії української літератури» М.Грушевського (1993), автором і співавтором двох підручників із фольклору для університетів, видала чотири збірники народної прози і пісні та чотири поетичні збірки, створила три сценарії науково-навчальних фільмів та діафільму, уклала близько 20 навчальних програм та інших навчальних матеріалів для вищих закладів освіти.

Збірки казок

• Українські народні казки. Шкільна бібліотека. / Передмова, упорядкування, редагування текстів. — К.: Веселка, 1986.
• Казки народів СРСР . Упорядкування, редагування фольклорних текстів, переклади // Шкільна бібліотека. — К.: Радянська школа, 1987. — 432с.
• Українські народні казки. / Упорядкування та передмова. — 2-е вид. — К.: Веселка, 1988. — 285с.
• Колиска добрих див. Українські народні казки. Для мол. і серед. шк.. віку / Упорядкування та передмова. — К.: Веселка, 1988. — Вид 2-е. — С.5-16; 288с.
• Золота криниця // «Семиліточка». Українські народні казки у записах та публікаціях письменників ХІХ-поч. ХХ ст. / Упорядкування, передмова, примітки. — К.: Веселка, 1990. — С. 5-15; 298—316; 320 с.  
• Українські народні казки. Для мол. і серед. шк.. віку / Упорядкування та передмова. — К.: Веселка, 1990. — Вид 3-є. — 270с.
• Колиска добрих див / Українські народні казки. Для мол. і серед. шк.. віку / Упорядкування та передмова. — Сімферополь: Таврія, 1990. — С.5-13; 176с.
• Скарб нашого дитинства // Золота книга казок: Українські народні казки. Для старшого шкільного віку / Упорядкування, передмова, наукові коментарі — К.: Веселка, 1990. — С.5-14; 432с.
• Напиймося з живого джерела / З живого джерела. Українські народні казки у записах, переказах та публікаціях українських письменників // Упорядкування, літературна обробка, вступна стаття та примітки. — К.: Рад. школа, 1990. — С.5-17; 512с.
• Українські народні казки в записах І.Манжури, В.Лесевича, Г.Барвінок, І.Павлика. — К.: Веселка, 1991.
• Скарбниця світової казки. Українські народні казки. / Упорядкування, передмова. — К.: Веселка, 1992. — 414с.
• Українські народні казки. / Передмова, упорядкування, адаптування текстів. — К.: Веселка, 1991. — С. 5-11; 368с.
• Українські народні казки в записах О.Пчілки, І.Рудченка, П.Чубинського, Б.Грінченка, інші. — К.: Веселка, 1992.
• Чарівні казки. Українські казки, записані видатними письменниками ХІХ ст. / Упорядкування, наукові коментарі. — К.: Веселка, 1992. — 191 с.
• Летючий корабель. Українські народні казки у записах та публікаціях письменників ХІХ-поч. ХХ ст. / Упорядкування, передмова, примітки. — Вид. 2-е. — К.: Веселка, 1994. -  316с.  
• Чарівний світ дитинства. Українські народні казки. Шкільна бібліотека. / Передмова. — К.: Веселка, 2002.

За найкраще наукове дослідження у галузі фольклористики та філології Л.Дунаєвська стала лауреатом премії НАН України імені Філарета Колесси (2001); за висококваліфіковану самовіддану працю науковець була нагороджена грамотою Верховної Ради України (2005); а посмертно — лауреатом премії ім. П.Чубинського (2007).

• Щорічні Всеукраїнські наукові фольклористичні читання, присвячені професору Лідії Дунаєвській.
• Збірники наукових праць «Література. Фольклор. Проблеми поетики», присвячені дослідженню творчої спадщини Л. Ф. Дунаєвської (Вип.: 30; 31; 34; 35; 36; 37; 38; 39; 40; 41)
• Світлій пам'яті Лідії Дунаєвської / «Колядки»/ альбом народної музики Народного ансамблю української музики «Роксоланія». — 2006.
• Випуск пам'яті доктора філологічних наук, професора Лідії Франції Дунаєвської / Мова та історія// Зб. наук. праць. — Вип. 99. — К., 2009.
• Світлій пам'яті моїх батьків та наукового керівника Лідії Францівни Дунаєвської / Ярмоленко Н. Український усний героїчний епос: динаміка традиції. — К., 2010.

• Губерський Л. Слово про Лідію Дунаєвську / Україна. Наука і культура. Вип. № 35, 2009. — С. 250—251.
• Івановська О. / «Умирають майстри…?» \ Україна. Наука і культура. Вип. № 35, 2009. — С. 252—255.
• Іваннікова Л. Лідія Дунаєвська: від серця до серця. / Слово Просвіти. — 13 серпня 2009. 
• Іваннікова Л. Незабутній образ. / Україна. Наука і культура. Вип. № 35, 2009. — С. 261—266.
• Ковалів Ю. Ліричний портрет з незавершеним фіналом / Україна. Наука і культура. Вип. № 35, 2009. — С. 255—257.
• Лісніченко Л. Історія казкової жінки. / Українська газета № 45 (185). — 18-31 грудня 2008.
• Малинська Н. Памятне слово. / Народна творчість та етнографія № 2, 2007. — С. 121.^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Семенюк Г. «Од роси до роси…» / Україна. Наука і культура. Вип. № 35, 2009. — С. 251—252.
• Усатенко Г. Учитель. / Україна. Наука і культура. Вип. № 35, 2009. — С. 258—261.
• Шурко. Л. Професор Л.Дунаєвська та фольклористика у КНУ імені Т.Шевченка / Народна творчість та етнографія № 2, 2007. — С. 116—120.^{[недоступне посилання з липня 2019]}