Діамантіну Міранда

Діамантіну Міранда (порт. Diamantino Miranda, нар. 3 серпня 1959, Мойта) — португальський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Діамантіну Міранда
Особисті дані
Народження 3 серпня 1959(1959-08-03) (62 роки)
  Мойта, Португалія
Зріст 173 см
Громадянство  Португалія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1973-1976 «Віторія» (Сетубал)
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1976–1977 «Віторія» (Сетубал) 17 (0)
1977–1980 «Бенфіка» 9 (2)
1980–1981 «Амора» 21 (4)
1981–1982 «Боавішта» 28 (8)
1982–1990 «Бенфіка» 203 (50)
1990–1993 «Віторія» (Сетубал) 69 (11)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1976 Португалія U-20 3 (0)
1976–1978 Португалія U-20 21 (7)
1979 Португалія U-20 6 (1)
1981 Португалія U-21 4 (0)
1981–1986 Португалія 22 (5)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1994 «Віторія» (Сетубал)
1995 «Бежа»
1995–1997 «Кампумайоренсе»
1998 «Жіл Вісенте»
1998–2000 «Фелгейраш»
2000–2001 «Кампумайоренсе»
2003 «Віторія» (Сетубал)
2003–2005 «Фелгейраш»
2005–2006 «Портімоненсі»
2007 «Варзім»
2008 «Ольяненсі»
2008–2009 «Бенфіка»(помічник)
2009–2010 «Бенфіка»(U-19)
2010 «Фатіма»
2012–2013 «Кошта да Сул»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за «Бенфіку», з якою став чотириразовим чемпіоном Португалії та шестиразовим володарем Кубка Португалії, а також національну збірну Португалії, у складі якої був учасником чемпіонату світу та Європи.

Клубна кар'єра

Народився 3 серпня 1959 року в місті Мойта. Вихованець футбольної школи клубу «Віторія» (Сетубал). Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1976 року в основній команді того ж клубу, в якій провів один сезон, взявши участь у 17 матчах чемпіонату.

1977 року Діамантіну перейшов у столичну «Бенфіку». Там основним гравцем не був, хоча і виграв у сезоні 1979/80 Кубок Португалії. Після цього по сезону провів у інших португальських командах «Амора» та «Боавішта».

1982 року Діамантіну повернувся до «Бенфіки», де за наступні 8 років своєї кар'єри він перетворився на ключового гравця та зробив значний внесок у здобуття ряду титулів. У 1983 році він виграв з командою «золотий дубль», а також грав у фіналі Кубка УЄФА з «Андерлехтом» (0:1, 1:1), а надалі виграв з командою ще по три чемпіонства та національні Кубки і два Суперкубка. У 1988 році Діамантіну пропустив фінал Кубка європейських чемпіонів з ПСВ (0:0, пен. 5:6) через травму[1][2], а за два роки залишився на лаві запасних і у фіналі Кубка європейських чемпіонів 1990 року проти «Мілану» (0:1). Обидва рази лісабонська команда трофей виграти не змогла, продовживши таким чином прокляття Гуттмана.

Завершив ігрову кар'єру у команді «Віторія» (Сетубал), у складі якої вже виступав раніше. Повернувся до неї 1990 року і захищав її кольори до припинення виступів на професійному рівні у 1993 році.

Виступи за збірні

З 1976 року виступав за юнацькі збірні Португалії різних вікових категорій[3]. З командою до 20 років Діамантіну був учасником молодіжного чемпіонату світу 1979 року в Японії, де зіграв у 3 іграх і дійшов до чвертьфіналу.

18 листопада 1981 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Португалії у кваліфікаційному матчі до чемпіонату світу 1982 року проти Шотландії (2:1)[4].

У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 1984 року у Франції, на якому команда здобула бронзові нагороди[5], та чемпіонату світу 1986 року у Мексиці. На обох турнірах був основним гравцем, зігравши по три матчі. На «мундіалі» у матчі з Марокко забив гол гол на 80-й хвилині, але його команда програла 1:3, посіла останнє місце у групі і потрапила до скандалу, що отримав назву «Справа Сальтільйо»[6], після якого Діамантіну як і ряд інших гравців тої команди за збірну більше не грав.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у її формі 22 матчі, забивши 5 голів.

Кар'єра тренера

По завершенні кар'єри гравця залишався у структурі «Віторії» (Сетубал) і в жовтні-листопаді 1994 року недовго очолював тренерський штаб клубу. Згодом він працював з цією командою і у 2003 році[7][8].

Крім того Діамантіну очолював португальські команди «Бежа», «Кампумайоренсе»[9] , «Жіл Вісенте», «Фелгейраш», «Портімоненсі», «Варзім»[10] та «Ольяненсі».

У травні 2008 року він був призначений помічником головного тренера «Бенфіки», головним тренером Кіке Санчеса Флореса[11]. Обидва залишили посаду в кінці сезону, після чого Діамантіну тренував юнацьку команду.

Влітку 2010 року тренер очолив «Фатіму» з другого дивізіону, але був звільнений наприкінці листопада[12].

На початку 2012 року португалець очолив мозамбіцький клуб «Кошта да Сул». У жовтні 2013 року після поразки 1:2 від «Віланкулу» заявив на прес-конференції: «Ви всі зграя злодіїв, вас та інших журналістів можна викупити за миску супу. Ця країна несерйозна». В результаті рішенням влади країни португальця було депортовано за «брак поваги, ввічливості та врахування цінностей, закріплених у конституції республіки, а також у законодавстві, що діє в країні»[13]. У січні 2019 року Діамантіну спробував повернутись до Мозамбіку, уклавши контракт з клубом «Ліга Деспортіва»[14], але йому було відмовлено у в’їзній візі. Міністр закордонних справ Жозе Папшеку заявив, що португальський тренер втратив право на проживання в Мозамбіку і не може очолити команду після вигнання з країни в 2013 році[15].

Титули і досягнення
«Бенфіка»: 1982/83, 1983/84, 1986/87, 1988/89
«Бенфіка»: 1979/80, 1982/83, 1984/85, 1985/86, 1986/87
«Бенфіка»: 1985, 1989

Примітки
  1. PSV-Benfica, 0–0 (6–5 g.p.): Penáltis da desgraça [PSV-Benfica, 0–0 (6–5 p.k.): Penalties of doom]. Record (порт.). 13 травня 2013. Процитовано 18 вересня 2019.
  2. Tovar, Rui Miguel (14 травня 2017). Benfica. 36 títulos, os melhores 36 jogadores [Benfica. 36 titles, the 36 best players]. Observador (порт.). Процитовано 18 вересня 2019.
  3. Статистика виступів за збірну на сайті федерації. FPF (pt-PT). Процитовано 23 серпня 2021.
  4. Portugal vs Scotland, 18 November 1981, World Cup qualification. eu-football.info (англ.). Процитовано 23 серпня 2021.
  5. Platini faz a diferença em meia-final de sonho [Platini makes the difference in dream semi-final] (порт.). UEFA. 4 жовтня 2003. Процитовано 18 квітня 2017.
  6. Pereira, Sérgio (18 червня 2018). A história de um golo que não deu vontade de celebrar [The story of a goal you did not want to celebrate] (порт.). Mais Futebol. Процитовано 2 травня 2020.
  7. Setúbal reclaim Diamantino. UEFA. 24 лютого 2003. Процитовано 28 березня 2020.
  8. Pedrosa, Paulo (8 квітня 2003). V. Setúbal: "Tomei a melhor decisão", diz Diamantino Miranda [V. Setúbal: "I took the best decision", says Diamantino Miranda] (порт.). TVI 24. Процитовано 28 березня 2020.
  9. Caetano, Filipe (7 листопада 2000). Diamantino regressa ao Campomaiorense [Diamantino returns to Campomaiorense] (порт.). Mais Futebol. Процитовано 28 березня 2020.
  10. Tadeia, António (8 березня 2008). Profissionalismo vence sentimento [Professionalism beats feeling]. Diário de Notícias (порт.). Процитовано 18 вересня 2019.
  11. Melo, Rui Miguel; Antunes, Luís (9 липня 2008). Quatro caras novas no arranque do Benfica [Four new faces as Benfica get underway]. Jornal de Notícias (порт.). Процитовано 19 грудня 2018.
  12. João Sousa substitui Diamantino como treinador do Fátima [João Sousa replaces Diamantino as manager of Fátima]. Público (порт.). 20 листопада 2010. Процитовано 19 грудня 2018.
  13. Mozambique expels Portuguese coach Miranda over insult. BBC News. 11 жовтня 2013. Процитовано 23 серпня 2021.
  14. Diamantino Miranda vai treinar a Liga Desportiva de Maputo. TVI24 (порт.). Процитовано 23 серпня 2021.
  15. Diamantino Miranda impedido de treinar em Moçambique após expulsão há cinco anos. SAPO Desporto (порт.). Процитовано 23 серпня 2021.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.