Діана де Пуатьє

Діана — донька Жана де Пуатьє, віконта естуальського, лорда Сен-Вальє, та Жанни де Батарне. Її батьки були наближеними до королівського двору. Дід Діани, Еймар де Пуатьє, був одружений з Марі, позашлюбною донькою короля Людовика ХІ, а дід по материнській лінії — Імбер Батарне — був близьким другом цього самого короля. Попри здогади деяких істориків рід де Пуатьє має прованське походження і ніяк не пов'язаний з родом графа Пуату. Діана народилася в регіоні Дофіне, де її батько мав землі. Місце народження досі не визначене: відомо, що Діана де Пуатьє народилася 9 січня 1505 року в Сен-Валь-сюр-Рон чи то в місцевості Етуаль.

Жанна де Батарне померла в 1505 році і залишила свою дочку під опікою Анни де Боже, дочки Людовика XI. У тринадцятирічному віці її видали заміж за Луї де Брезе, графа де Мольвріє (його мати була позашлюбною донькою Карла VII і Агнеси Сорель). Її чоловік помер 23 липня 1531 року, залишивши Діану вдовою у віці 31 року. Вона поставила для свого чоловіка величну усипальницю в соборі Нотр-Дам в Руані, і до кінця життя носила по ньому жалобу. Навіть ставши фавориткою короля, в гардеробі Діана завжди обмежувалася білим і чорним. Незважаючи на цю демонстрацію вічної скорботи, за словами історика Ф. Ерланже, краса Діани чимало прислужилася її батькові, лорду де Сен-Вальє. Беручи участь в бунті на стороні конетабля де Бурбона, він виступав на боці заколотників. Трибунал засудив його до смерті через відсікання голови. Заливаючись слізьми, Діана кинулася до ніг короля Франциска і благала його про помилування. Сльози, пролиті з таких прекрасних очей, зробили свою справу: Франциск I, зворушений красою і горем доньки, помилував заколотника-батька.

Зустріч Генріха і Діани відбулася, коли йому було 7 років: він разом зі старшим братом відправлявся в заручники замість свого батька Франциска, і Діана, якій тоді було 26, поцілувала хлопчика в чоло. З тих пір він став її лицарем і, повернувшись через 4 роки з полону, запалився пристрастю до неї. На жаль для Діани, Генріх був молодшим сином короля тому не міг претендувати на корону. Але незабаром після смерті малолітнього Франциска Дофіном Франції став герцог Орлеанський, і Діана, його кохана, розділила владу при дворі з герцогинею д'Етамп, фавориткою Франциска I. Хоча Діана була старша за суперницю на десять років, вона як і раніше засліплювала красою, якій так і не судилося змарніти. Французький придворний хронікер П'єр де Бурдейль, який бачив її незадовго до смерті, запевняв, що вона досі прекрасна. Даремно герцогиня д'Етамп і її прихильники жартували з приводу віку прекрасної вдови, називаючи її прізвиськом «Старий гриб»: вплив Діани зростав з кожним днем. Король Генріх ІІ перебував під впливом своєї коханої Діани понад 20 років, і весь цей час носив кольори володарки свого серця: білий і чорний, прикрашав свої персні та одяг монограмою «DH» (Diane (Діана) — Henri (Генріх)).

Сходження на престол Генріха ІІ ознаменувало епоху тріумфу Діани де Пуатьє. З усіх жінок в оточенні короля Діана мала на нього найбільший вплив.