Дім на горі

«Дім на горі»  — роман українського письменника Валерія Шевчука, що є одним із найбільш знакових творів химерної прози. Роман складається з одноіменної повісти-преамбули та циклу з тринадцяти новел[1]. Крім того, він входить до списку ста найкращих творів української літератури за версією українського ПЕН.

Дім на горі
обкладинка першого видання
Жанр роман
Автор Валерій Шевчук
Мова українська мова
Опубліковано 1983
Видавництво Радянський письменник
Цей твір потрапив до списку ста найкращих творів української літератури за версією ПЕН-клубу

Сюжет

У першій частині роману дія відбувається довкола «дому на горі» — магічного простору, де живе жіноча родина. Замолоду кожна жінка проходить своєрідне випробування «дженджуриком» — елегантним чоловіком, що має демонічні ознаки. Якщо вона піддається спокусі, від цього зв'язку народжується хлопчик, що приречений все життя блукати світом. Натомість «справжній» суджений з'являється пізніше і обов'язково просить у господині води. Від цього зв'язку народжуються дівчата, які продовжують існування роду в «домі».

Другу частину роману складають оповідання, писані «козопасом Іваном Шевчуком» та «прилаштовані до літературного вжитку» його онуком (інакше кажучи, створені тими самими чоловіками, народженими від нечистого). Дія оповідань відбувається в ранньомодерній Україні, яка «очуднена» присутністю потойбічних сил, які переважно несуть загрозу і з якими треба змагатися.

Значення роману в українській літературі

На думку літературознавця Марка Павлишина, «Дім на горі» «є явищем майже безпрецендентним», оскільки він «у самій своїй структурі відмовляється бути співвідповідальним за пропагування української культурної меншовартости»[2].

Попри те, що «Дім на горі» поділяє чимало ознак із химерним романом, Шевчук докорінно переосмислює цей жанр, вступаючи у полеміку з ним та із «закодованими в ньому культурно-політичними тезами»[2], висловлюючи при цьому «своєрідні й відважні погляди в дуже конкретній дискусії на тему української національної культури та літератури»[2].

Павлишин доводить, що «химерний роман, який (...) міг би фігурувати як український "національний" жанр, насправді є аргументом проти української літератури як самобутнього явища. Це ще один засіб підривання престижу української культури, асоціюючи її з стихією сільською, відсталою, безперспективною»[2].

Саме цій усталеній традиції химерної прози Шевчук протиставляє показово негумористичний пафос, позаетнографічне символічне зображення буколічного простору та можливість багаторівневого прочитання твору. І тому, попри позірну «ідеологічну нейтральність», на думку літературознавця, «Дім на горі» «стає аргументом життєздатности, природности, нормальности й рівноправности української літератури»[2].

Видання
  • Валерій Шевчук, Дім на горі. Роман-балада. — К.: Рад. письменник, 1983. — 487 с.
  • Шевчук, Валерій. Дім на горі. — К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. — 559 с.
  • Шевчук, Валерій. Дім на горі. — Вид. 2-ге. — К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2013. — 558, [1] с.
  • Шевчук, Валерій. Дім на горі. — Вид. 3-тє. — Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2017. — 558, [2] с.

Джерела та примітки
  1. У першому виданні новел було 12; у подальших виданнях було додано новелу «Перевізник»
  2. «Дім на горі» Валерія Шевчука / Марко Павлишин. Канон та іконостас.
  • «Дім на горі» Валерія Шевчука / Марко Павлишин. Канон та іконостас. — Київ: Час, 1997. — с. 98-112.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.