Дін Коллінс

Дін Коллінс (ім'я при народженні Сол Руддоскі; 29 травня 1917 — 1 червня 1984)[1] — американський ліндіхоппер, хореограф і джазовий танцівник. Приніс культуру лінді-хопу з Нью-Йорку до Південної Каліфорнії. Разом із партнеркою Джевел МакГован створив так званий Голлівудський варіант лінді-хопу. Дін Коллінс знявся у 37-38 кінострічках та багато виступав як на сцені, так і на телебаченні.[2]

Дін Коллінс
Dean Collins
Ім'я при народженні Sol Ruddosky
Народився 29 травня 1917(1917-05-29)
Колумбус, США
Помер 1 червня 1984(1984-06-01) (67 років)
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Громадянство США
Діяльність свінговий танцівник
IMDb ID 0172264

Біографія

Дін Коллінс виріс у Нью-Арку, Нью Джерсі і у тринадцятирічному віці почав вчитися танцювати у своїх старших сестер.[3] Досить скоро амбітний юнак бере участь у численних місцевих любительських змаганнях.[2] Через деяких час він вирушає до Нью-Йорку, щоб професійно танцювати у Савої, Гарлемі. В 1935 Дін Коллінс отримує титул «Танцівник року» від журналу Нью-Йоркер.[4] Бере участь у престижних змаганнях Harvest Moon Ball.

Переїжджає спочатку до Нового Орлеану в пошуках джазового коріння, а потім до Лос-Анджелесу у 1936 році. Працює прибиральником у кафе «Simon's Drive-In Diner» вдень, а вночі танцює в місцевих клубах «Diana Ballroom» та «Casino Gardens». Побоюючись за свою кар'єру через єврейське походження, змінює ім'я на «Дін Коллінс», використовуючи документи у знайденому гаманці.[5] Виграє перші змагання у Каліфорнії в «Palomar Ballroom».

Його кар'єра у кіно починається зі стрічки Let's Make Music компанії RKO pictures, що знімалась у 1939 та вийшла у 1940.[6] У 1942 він з'явився у короткому музичному кліпі The Chool Song. Він та його партнерка у титрах були названі «Коллінс та Коллетт»; музика до кліпу була записана Спайк Джонсом.[7] Брав участь як танцівник та/або хореограф у близько сорока голлівудських кінострічках, включаючи знамениту Hellzapoppin' (1941).

Починає викладати лінді-хоп. Навчав танцювати до самої смерті у 1984.[8] За цей час серед його учнів побували такі відомі особистості, як Ширлі Темпл, Джоан Кроуфорд, Сізар Ромеро, Ебботт і Костелло, Джонатан Біксбі, Сілвія Сайкс, й Артур Мюррей.[5]

За словами дружини Діна Мері він створив унікальний, гладкий (анг. smooth) стиль з мінімальним баунсом. Дослідник джазового танцю Пітер Логгінс стверджую, що стиль Діна змінювався протягом усього життя, і наприкінці свого життя Дін знову танцював саме той лінді-хоп, якому він навчився у Савої у тридцятих.[5] Стиль Коллінса у голлівудських стрічках став головним джерелом інформації для так званого «Голлівуд стайлу» у 1990-ті.[6] Також він розробив свою унікальну версію Шим-шаму, що зараз відома як Шим-шам Діна Коллінса. Його версія була розрахована на виступ трьох танцівників, і хореографія була адаптована для конкретних артистів. Спочатку він виступав разом із Джеком Аркіном та Джонні Меттоксом, а згодом з Боббі Гефнером та Бартом Бартоло.

Коллінса часто згадуюсь у дискусіях навколо походження Вест Кост Свінгу, від якого він завжди відхрещувався. У будь-якому разі його стиль став дуже популярним. Назву весткост свінг використовували у студіях Артура Мюррея на відміну від терміна Фреда Астера «Вестерн Свінг», що легко було спутати з однойменною музикою. Коли його дружину, Мері Коллінс, запитали про зв'язок Діна з новим стилем, однак, вона сказала, що Дін наполягав, що є «тільки два виду свінгу — хороший та поганий».[9]

Деякі танцівники, які знали Діна, такі як дружина легендарного танцівника Віллі Десатоффа, стверджуюсь, що коли Дін і Віллі побачили Вест Кост Свінг (часто неправильно пов'язують з Голлівуд стайлом лінді-хопу) вони назвали його — «мерзота для танцполу».

Ім'я Діна Коллінса часто згадують разом із іменем Джевел МакГован, «найкращої свінгової танцівниці усіх часів» за словами її сучасників. Вони були партнерами протягом 11 років та знялись у разом у багатьох кінострічках.[10]

Коллінс спонсорував танцювальний чемпіонат у залі Palladium у Голлівуді. У 1983 змагання приймають назву «Super bowl of Swing» та включають Вест Кост Свінг, лінді-хоп, Іст Кост Свінг та хастл. Дін одружився вдруге та переїхав до Ґлендейлу. Дін був дуже активним членом свінгової громади до самої смерті 1984 року у 67 років.

Фільмографія
  • Let's Make Music (1940)
  • Рядові (1941)
  • The Get-Away (1941)
  • Dance Hall (1941)
  • Hellzapoppin' (1941)
  • Jazzy Joe (1941)
  • Chool Song — музичний кліп (1942)
  • Glen Gray Casa Loma Vitaphone Short — музичний кліп (1942)
  • Ride 'Em Cowboy (1942)
  • The Powers Girl (1942)
  • Springtime in the Rockies (1942)
  • Always a Bridesmaid (1943)
  • Ghost Catchers (1944)
  • Sing a Jingle (1944)
  • Sensations of 1945 (1945)
  • Junior Prom (1945)
  • Tabby The Cat — музичний кліп (1945)
  • Living It Up (1954)

Телебачення
  • Steve Allen Show (1980)
  • Eye On L.A. (1982)

Див. також

Примітки
  1. California Death Records. Архів оригіналу за 18 січня 2008. Процитовано 11 березня 2014.
  2. Lindy by Lanza. (Dancer's Odyssey) from Brooklyn to Hollywood 1939—1963. Joe Lanza. 2001. page 79.
  3. Swing Dancing's King. Los Angeles Times. Dean Stewart. August 5, 1984. page 45.
  4. Dance Spirit. «The Dean of Style». Kiku Loomis. June 2001. page 83
  5. Dance Spirit. «The Dean of Swing». Kiku Loomis. June 2001. page 83.
  6. Dance Spirit. «The Dean of Swing». Kiku Loomis. June 2001. page 83
  7. The Soundies Distributing Corporation of America: a history and filmography of their «jukebox» musical films of the 1940s. Terenzio, MacGillivary, Okuda. 1954. page 72. ISBN 0-89950-578-3 «The King's Men» are listed as members of the cast.
  8. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 липня 2011. Процитовано 11 березня 2014.
  9. http://www.swingdancecouncil.com/halloffame2.html#carey Архівовано 22 липня 2011 у Wayback Machine. Swing Dance Hall of Fame Dean Collins
  10. http://uk.imdb.com/name/nm0569655/ Jewel McGowan at Internet Movie DataBase

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.