Джоан Кроуфорд

Люсіль Фей ЛеСюр (англ. Lucille Fay LeSueur) народилася 23 березня у місті Сан-Антоніо, штат Техас. Точний рік народження Кроуфорд невідомий, дані різняться. Достеменно відомо тільки те, що майбутня актриса народилася не раніше 1904-го та не пізніше 1908 року. Її батьки розлучилися або ще до її народження або незабаром після; так чи інакше, дівчинку виростила мати, яка згодом ще кілька разів виходила заміж. Мати Кроуфорд згодом вийшла заміж за Генрі Дж. Кассіна (цей шлюб вказаний в переписі населення, як перший для матері Кроуфорд, ставлячи під сумнів чи Томас ЛеСюр і Анна Белл Джонсон коли-небудь були одруженні). Сім'я жила в Лоутоні, штат Оклахома, де Кассін управляв оперним театром. Молода Люсіль, як повідомляється, не підозрювала, що Кассін, якого вона називала «тато», не був її біологічним батьком, поки її брат Гел не сказав їй цього. Нестабільність її сімейного життя вплинуло на її освіту і її навчання ніколи не виходило за рамки початкової школи.

Її метою було стати танцівницею. Однак, в один прекрасний день, в спробі уникнути уроку гри на фортепіано, вона зістрибнула з ґанку свого будинку і порізала ногу розбитою пляшкою з-під молока. У неї було три операції і вона була не в змозі навчатися в початковій школі протягом 18 місяців. Зрештою вона повністю одужала і повернулася до танців. Кассін був звинувачений в розтраті і хоча виправданий в суді, був занесений в чорний список в Лоутоні, і сім'я переїхала в 1916 році в Канзас-Сіті, штат Міссурі. В Канзас-Сіті Кроуфорд навчалася в католицькій академії Святої Агнеси. Пізніше, після того, як її мати і вітчим розлучилися, вона залишилася в академії, як робоча студентка. Потім вона перейшла до Рокінгемскої академії, також як робоча студентка. У 1922 році вона поступила в Стівенс-колледж в місті Колумбія, штат Міссурі. Вона відвідувала цей заклад лише протягом чотирьох місяців, після чого вона усвідомила, що не готова до вступу в коледж. У 1923 році вона виграла аматорський конкурс естрадних виконавців в Канзас-Сіті і поїхала виступати в клубах Чикаго, Детройта і Нью-Йорка.

Під ім'ям Люсіль ЛеСюр, Кроуфорд почала танцювати в подорожніх ревю та була помічена у Детройті продюсером Джейкобом Дж. Шубертом. У 1924 році Шуберт поставив кордебалет Невинні очі в театрі Зимовий сад на Бродвеї в Нью-Йорку. Разом з  Кроуфорд виступав саксофоніст по імені Джеймс Велтон. Вони нібито одружилися в 1924 році і жили разом протягом декількох місяців, хоча цей шлюб вона ніколи не згадувався в більш пізньому віці. 24 грудня 1924 Metro-Goldwyn-Mayer запропонував Кроуфорд контракт на $ 75 на тиждень.

На самому початку 1925 року вона вирішує спробувати щастя в Голлівуді та майже відразу отримує роль у фільмі «Дівочі посиденьки», з Сейзу Піттс в головній ролі. Вона підписує договір зі студією «Metro-Goldwyn Pictures» і за наполяганням студії бере постійний псевдонім «Джоан Кроуфорд». Вона ненавиділа ім'я Кроуфорд, кажучи, що воно звучить як «рак». У тому ж році вона з'явилася в невеликих ролях у фільмах Весела вдова та Старий одяг.

Як згадує сценарист MGM Фредерік Сагор Маас: «Ніхто не робив Джоан Кроуфорд зіркою. Джоан Кроуфорд стала зіркою, бо Джоан Кроуфорд вирішила стати зіркою». Вона почала відвідувати танці в післяобідній час в готелях по всьому Голлівуду, де вона часто вигравала танцювальні конкурси у стилі чарльстон і блек боттом.

Її стратегія спрацювала, і MGM взяла її у фільми, де вона вперше справила враження на глядачів. У тому ж році, Кроуфорд працювала в Леді ночі, з Нормою Ширер в головній ролі. Кроуфорд була використана як двійник для Ширер і її обличчя не показували. Кроуфорд хотіла ролі, які грала Ширер, але чоловік Ширер, продюсер Ірвінг Тальберг, гарантував їй головні ролі у всіх фільмах MGM. «Як я можу конкурувати з Нормою?, — казала Кроуфорд, — Вона спить з босом».

Наступного року, Кроуфорд булп названа однією з Молодих зірок, разом з Мері Астор, Мері Брайан, Долорес Костелло, Долорес дель Ріо, Джанет Гейнор, та Фей Рей. У 1926 році вона знялась у фільмі Париж. Вона мала романтичні відносини з деякими провідними зірками MGM, серед них Рамон Новарро, Вільям Гайнс, Джон Гілберт і Тім Маккой. Крім того, в 1927 році, вона з'явилася разом зі своїм хорошим другом, Вільямом Гейнсом у фільмі Весняна лихоманка, який був першим з трьох фільмів, в яких вони працювали разом. Однак справжній успіх приходить до неї тільки після виконання головної ролі у фільмі «Наші танцюючі дочки» (1928), за яким слідують ще кілька успішних фільмів.

3 червня 1929, Кроуфорд одружилися з Дугласом Фербенксом-молодшим в римо-католицькій церкві на Манхеттені, хоча ні один не був католиком. Фербенкс був сином Дугласа Фербенкса і пасинок Мері Пікфорд, вони були проти шлюбу і не запросити пару у свій будинок, протягом восьми місяців після вступу в шлюб. У тому ж році вона знялася у своєму останньому німому фільмі Наші сучасні дівчата, і знялася в своєму першому звуковому кіно Неприручений, з Робертом Монтгомері в головній ролі.

У 1930-х роках її кар'єра розвивалася успішно, вона залишалася однією з провідних актрис студії «MGM» і знялася в таких важливих фільмах, як «Слизькі перли» (1931), «Гранд-готель» (1932), «Седі МакКі» (1934), «Дами більше не потрібно» (1935) і «Любов у бігах» (1936). Також актриса стала прототипом для створення образу Злої королеви для мультфільму компанії «Walt Disney» «Білосніжка і сім гномів» (1937).

В 1943 році Джоан Кроуфорд покидає «MGM», оскільки студія перестала пропонувати їй ролі, що відповідають її потребам, і переходить до «Warner Brothers». 1 липня 1943 року за $ 500 000 Кроуфорд підписує з Warner Brothers угоду на три фільми. Кроуфорд казала, що одною з головних причин підписання контракту з Warner Brothers було, бажання грати роль «Метті», в запланованій екранізації роману Едіт Вортон Ітан Фром 1944 року.

Кадр з фільму Мілдред Пірс

Співпраця з цією студією приносить актрисі її єдиний «Оскар» за головну роль у фільмі «Мілдред Пірс» (1945). Успіх Мілдред Пірс відродив кінокар'єру Кроуфорд. Протягом декількох років, вона була однією з найбільш шанованих і найуспішніших актрис в Голлівуді. У 1946 році вона знялася разом з Джоном Гарфілд у фільмі Гумореска, в романтичній драмі про кохання між літньою жінкою і молодим чоловіком. Вона знялася разом з Ван Гефліном у фільмі Одержима (1947), за яку вона отримала другу номінацію на Оскар, хоча вона і не виграти. Заслуживши згодом за свої ролі ще одну номінації, але так і не отримавши премії, Кроуфорд на початку 1950-х починає зніматися все менше і з істотно меншим успіхом. До цього часу вона відчула, що Warners втратив до неї інтерес, і вона вирішила, що настав час рухатися далі. У 1953 році вона з'явилася в своєму останньому фільмі для MGM, Сумна пісня. Фільм отримав позитивні відгуки і помірний успіх в прокаті.

Кроуфорд прийняла ще двох дітей у 1947 році, близнюків, яких вона назвала Сінді і Кеті.

Кроуфорд вийшла заміж за свого останнього чоловіка, Альфреда Стіла, в готелі Фламінго в Лас-Вегасі 10 травня 1955 року. Кроуфорд і Стіл зустрілися на вечірці PepsiCo в 1950 році. Вони відновили знайомство під час новорічної вечірки 1954 року. Стіл на той час став президентом Pepsi Cola. Альфред Стіл пізніше був назначений головою правління і головним виконавчим директором Pepsi Cola.

Стіл помер від серцевого нападу в квітні 1959 року. Після його смерті Кроуфорд була обрана, щоб заповнити вакантне місце в раді директорів. Кроуфорд отримала шосту щорічну премію «Pally Award», яка була у формі бронзової пляшки Pepsi. Вона була присуджена співробітникам за найбільш значний внесок у продажах компанії. У 1973 році Кроуфорд була змушена піти у відставку з компанії за велінням виконавчого директора Дона Кендалла.

Після її номінації на «Оскар» на фільм Раптовий страх (1952), Кроуфорд продовжує працювати стабільно протягом усього десятиліття. Кроуфорд, яка залишилася після смерті Альфреда Стіла майже без гроша, прийняла невелику роль у фільмі Найкраще (1959). Хоча вона не була зіркою фільму, вона отримала позитивні відгуки. Проте, на початку 1960-х років, статус Кроуфорд в кінофільмах значно знизився.

Джоан Кроуфорд у ролі Бланш Гадсон у фільмі Що сталося з Бебі Джейн?

Кроуфорд знялася в ролі Бланш Гадсон, старої, прикутої до інвалідного візка колишньої кінозірки, яка знаходиться у конфлікті з її психічно хворою сестрою, у вельми успішному психологічного трилері Що сталося з Бебі Джейн? (1962). Фільм мав величезний успіх, покривши всі витрати протягом 11 днів з дня його загальнонаціонального випуску, і тимчасово відродив кар'єру Кроуфорд. У тому ж році, Кроуфорд знялася в ролі Люсі Гарбін у фільмі жахів Вільяма Касла Гамівна сорочка (1964). В 1965 році вона зіграла Емі Нельсон у фільмі Я бачила, що ви зробили (1965).

В 1969 році Кроуфорд появилася в телевізійному серіалі Нічна галерея (який виходив протягом 1969—1973). Вона знялася на великому екрані в останній раз, граючи доктора Броктон у фільму жахів Германа Коена Трог (1970), закінчивши кар'єру, що охоплює 45 років і більше вісімдесяти фільмів.

В 1970 році Кроуфорд була представлена ​​разом з Сесілем Б. Де Міллем до премії Золотий глобус. Кроуфорд опублікувала свою автобіографію, Портрет Джоан, в співавторстві з Джейн Кеснер Ардмор, в 1962 році через видавництво Даблдей. Наступна книга Кроуфорд, Мій спосіб життя, був опублікований в 1971 році у видавництві Саймон і Шустер.

Її останній публічний виступ відбувся 23 вересня 1974, в гостях у своєї старої подруги Розалінд Расселл в Нью-Йорку в ресторані Радужний номер. Рассел страждала в той час від раку молочної залози і артриту. Коли Кроуфорд побачила фотографії, які з'явилися в газетах наступного дня, вона сказала: «Якщо я так виглядаю, то ви мене більше не побачите».

Сліди рук і ніг Джоан Кроуфорд

8 травня 1977 року Кроуфорд віддала улюблену ши-тцу «Принцесу лотос», оскільки була занадто слабка, щоб піклуватися. Вона померла через два дні в своїй квартирі в Нью-Йорку від серцевого нападу, в той же час повідомляється, що вона хворіла на рак підшлункової залози. Похорон відбувся на Кемпбелл Фанрел Гаус, Нью-Йорк, 13 травня 1977. У своєму заповіті, який був підписаний 28 жовтня 1976 року, Кроуфорд заповіла двом її маленьким дітям, Сінді і Кеті, по $ 77500 кожній. Також значну суму вона залишила різним благодійним організаціям. Кроуфорд було кремовано і її прах був поміщений в склеп з її останнім чоловіком, Альфредом Стілом, на кладовищі Фернкліфф в Нью-Йорку.

Сліди рук і ніг Джоан Кроуфорд увіковічуються в зовнішньому дворі Китайського Театру на Голлівудському бульварі в Голлівуді. Вона має зірку на Алеї слави в Голлівуді за адресою 1750 Вайн-стріт. Журнал Playboy назвав Кроуфорд № 84 в «100 найсексуальніших жінок 20-го століття» 1999 року.