Еволюційна стратегія

Еволюційна стратегія (англ. Evolution strategy) - евристичний метод оптимізації в розділі еволюційних алгоритмів, заснований на адаптації та еволюції. Метод розроблений в 1964 році німецьким вченим Інго Рехенбергом і розвинений надалі Хансом-Полом Швефелом та іншими.[1][2]

Основні принципи

Еволюційна стратегія схожа з генетичним алгоритмом, але існує кілька істотних відмінностей.

Еволюційна стратегія оперує векторами дійсних чисел. При пошуку рішення в еволюційної стратегії спочатку відбувається мутація і схрещування особин (див. про оператори мутації і схрещування в статті Генетичний алгоритм) для отримання нащадків, потім відбувається детермінований відбір без повторень найкращих особин із загального покоління батьків і нащадків. Як мутації часто використовується додавання нормально розподіленої випадкової величини до кожного компонента вектора. При цьому параметри нормального розподілу самоадаптуются в процесі виконання алгоритму.

Див. також

Примітки
  1. Schwefel Hans-Paul. Cybernetic Evolution as Strategy for Experimental Research in Fluid Mechanics (in German). Diploma Thesis. Hermann Föttinger-Institute for Fluid Mechanics, Technical University of Berlin, March 1965.
  2. Rechenberg Ingo. Evolutionsstrategie - Optimierung technischer Systeme nach Prinzipien der biologischen Evolution (PhD thesis). 1971.

Література
  • Ingo Rechenberg (1971): Evolutionsstrategie — Optimierung technischer Systeme nach Prinzipien der biologischen Evolution (PhD thesis). Reprinted by Fromman-Holzboog (1973).
  • Hans-Paul Schwefel (1974): Numerische Optimierung von Computer-Modellen (PhD thesis). Reprinted by Birkhäuser (1977).
  • H.-G. Beyer and H.-P. Schwefel. Evolution Strategies: A Comprehensive Introduction. Journal Natural Computing, 1(1):3—52, 2002.
  • Hans-Georg Beyer: The Theory of Evolution Strategies: Springer April 27, 2001.
  • Hans-Paul Schwefel: Evolution and Optimum Seeking: New York: Wiley & Sons 1995.
  • Ingo Rechenberg: Evolutionsstrategie '94. Stuttgart: Frommann-Holzboog 1994.
  • J. Klockgether and H. P. Schwefel (1970). Two-Phase Nozzle And Hollow Core Jet Experiments. AEG-Forschungsinstitut. MDH Staustrahlrohr Project Group. Berlin, Federal Republic of Germany. Proceedings of the 11th Symposium on Engineering Aspects of Magneto-Hydrodynamics, Caltech, Pasadena, Cal., 24.—26.3. 1970.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.