Егвекінот

16 липня 1946 року в бухту Егвекінот затоки Хреста прибув пароплав «Радянська Латвія», на борту якого знаходилися будівельники майбутнього селища Егвекінот, морського порту, Егвекінотської електростанції, автодороги Егвекінот — Іультин[1].

Статус селища міського типу має з 1954 року.

Існує два варіанти походження назви селища: від чукот. Эрвыӄыннот — «гостра тверда земля», або від Эквыӄыннот  — «висока тверда земля» (від чук. ирв-/эрв- «гострий», -ӄын  — від -ӄыт «твердий», нут- / нот- «земля»)[2].

Селище розташоване на березі затоки Хреста Берингового моря за 32 кілометри на південь від Полярного кола та за 39 кілометрів на схід від 180-го меридіану, тобто в Західній півкулі. Селище оточений кільцем гір, вищою з яких є гора Матачингай. Відстань до окружного центру становить 235 км. Повсюдно поширена вічна мерзлота. Клімат дуже суворий, що обумовлено його розташуванням в зоні впливу двох океанів, зі складною атмосферною циркуляцією, істотно розрізняється в теплу і холодну пору року. Особливістю клімату є відсутність кліматичного літа: навіть в найтепліший місяць — липень — середня температура повітря не перевищує +23°С. Період із середньомісячною температурою вище +10°С триває менше 4 місяців. Середня річна температура -6,3°С.

Порт Егвекінот — морський порт федерального значення. Онову вантажообігу складають вугілля, генеральні та лісові вантажі, контейнери. Дозволено заходження іноземних суден з екіпажами, укомплектованими громадянами Російської Федерації.

Промислові підприємства на території міського поселення відсутні.