Едгар Еванс

Еванс народився в Міддлтоні, Россіллі[1] (нині область Свонсі), Уельс, у сім'ї моряка. З 1882 року він навчався в школі для хлопчиків імені Святої Олени до 1889 року. В 1891 році Еванс поступив на службу в Королівський флот Великої Британії, а в 1899 почав службу на HMS Majestic (Броненось типа «Маджестик»), де саме в цей час служив лейтенант Роберт Скотт.

Коли готувалася перша антарктична експедиція Роберта Скотта на кораблі Діскавері в 1901—1904 роках, Еванс приєднався до неї. Разом з Вільямом Лашлі, він супроводжував Скотта в його далекій і небезпечній подорожі у глиб Землі Вікторії в 1903 році.

Біограф Скотта Роланд Хунтфорд описав Еванса як «величезного, вгодованого чоловіка з бичачою шиєю» і «пивним животом». Еванс був практично списаний із судна і залишений в Новій Зеландії, за те що будучи п'яним, він впав у воду при посадці на корабель. Тим не менш, за свої минулі заслуги, за винахідливість, неабияку фізичну силу і величезний запас «анекдотів» був прощений Скоттом і взяв участь в експедиції.

Скотт вибрав Еванса як члена його полярної експедиції, разом із лейтенантом Генрі Робертсоном Бауерсом, Лоуренсом Оутсом, і доктором Едвардом Адріаном Вілсоном. Скотт описав Еванса у своєму щоденнику як: «невтомного працівника — він відповідає за всі санні повозки, транспортне спорядження, намети, спальні мішки, упряж, і ніхто не може пригадати жодного висловленого ним невдоволення будь-яким з цих пунктів, це наочно показує, яким неоціненним він був помічником». Через 11-ть тижнів після відправлення із базового табору, Полярна експедиція Скотта із 5-ти чоловік досягла Південного полюсу 17 січня 1912 року, тільки для того, щоб виявити, що Руал Амундсен зі своєю групою із 5-ти чоловік вже побував на полюсі за 5-ть тижнів до них.

Льодовик Бірдмора. Місце загибелі Едгара Еванса

Їх зворотний шлях незабаром став розпачливою справою. Еванс порізав руку в результаті нещасного випадку, ще коли вони прямували до полюса, і рана не гоїлася. Під час зворотного шляху в нього почав погіршуватися моральний і фізичний стан, він дуже страждав від обмороження рук, ніг і обличчя. Коли вони спустилися із льодовика Бірдмора, він, як вважають, дістав важку травму голови внаслідок падіння в тріщину 4 лютого 1912 року, яка стала причиною серйозного струсу мозку, що додатково викликало швидке погіршення його фізичного стану. Протягом усього спуску його фізичний стан спричинив сповільнення руху групи, до того ж запаси їхнього продовольства катастрофічно зменшувалися.

16 лютого 1912 року, при наближенні до підніжжя льодовика, Еванс знепритомнів. Наступного ранку, не в змозі йти нарівні з іншими, він все більше відставав і перебував далеко позаду, в той час як інші йшли вперед, наближаючись до наступної бази постачання, де вони повинні були розвантажити сани й повернутися назад, щоб забрати його на порожніх санях. Еванс помер у наметі в ту ніч. Що було зроблено з його тілом, не було записано в експедиційний журнал, і ніхто із інших членів полярної експедиції не пережив зворотний шлях.

Вдова Еванса, Лоїс (вони одружилися в 1904 році і мали трьох дітей), встановила меморіальну дошку, в честь його пам'яті, в нормандській церкві в Россіллі. На ній висічені слова:

«Во славу Божу і на згадку про Едгара Еванса, старшину 1-го класу, R.N., уродженець цього приходу, який загинув 17 лютого 1912 року при поверненні із Південного полюса Британської антарктичної експедиції під командуванням капітана Роберта Фолкона Скотта, C.V.O., R.N. «Щоб шукати, домагатися, щоб знайти і не здаватися».

Старшину 1-го класу також пам'ятають при військово-морській береговій установі на острові Кита в Портсмуті (графство Гемпшир), де було відкрито в 1964 році «Edgar Evans Building» і названо на честь старшини, а не адмірала.

Існує також меморіальна дошка на меморіалі маяка Скотта на озері в «Роат парку» в Кардіффі, Південний Уельс, на якій перераховані всі члени екіпажу, включаючи Едгара.

У фільмі «Скотт з Антарктики » — Едгара Еванса зіграв Джеймс Робертсон Джастіц. На центральному ТБ у серіалі «Останнє місце на Землі», Еванса зіграв Пет Роуч.

• Роберт Фолкон Скотт
• Едвард Адріан Вілсон
• Генрі Робертсон Бауерс
• Лоуренс Оутс
• Список учасників експедиції «Терра Нова»

• Preston, Diana: A First Rate Tragedy. ISBN 0-618-00201-4
• Huntford, Roland: The Last Place on Earth. ISBN 0-689-70701-0
• Scott, Robert Falcon: Scott's Last Expedition: The Journals. ISBN 0-413-52230-X
• Ранульф Файннс (2003). Captain Scott. Hodder & Stoughton Ltd. ISBN 0-340-82697-5.